Документальні виставки on-line

На сторінках минулого

-

24 грудня – особливий день в Україні, коли ми святкуємо День працівників архівних установ. Професійне свято людей, робота яких полягає в збереженні та примноженні історичного та культурного надбання України.
Ми заслужено пишаємось давніми традиціями поваги до письмової спадщини. Ще з часів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького наші предки розуміли значення слова, дбайливо зберігаючи безцінні документовані свідоцтва життя народу.
Архівісти Луганщини допомагають зберегти та передати наступним поколінням багатство минулого.
Протягом своєї історії, Державний архів Луганської області пережив багато випробувань. Він був свідком жорстокості Другої світової війни, складнощів бурхливих 90-х років, навіть двох евакуацій через російські бомбардування. Однак, незважаючи на всі ці випробування долі та складні обставини, архів ніколи не відмовлявся від своєї місії і завдань.
Державний архів Луганської області – це не тільки скарбниця документів, але й свідок неперевершеної міцності та відданості своїй роботі.
З нагоди відзначення Дня працівників архівних установ України Державний архів Луганської області підготував документальну виставку онлайн з метою уславлення нелегкої та відповідальної праці архівістів.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Копія постанови ВУЦВК і РНК «Про структуру і штати Центрального Архівного Управління УСРР, його установ і округових архівних управлінь». 1925 р.

2. Будівля Старобільського державного історичного архіву.

3. Бюлетень Луганського окружного архівного управління.

4. Будівлі Державного архіву Луганської області та архіву Луганського обкому КП України, м. Луганськ.

5. Видання, підготовлені на підставі документів Держархіву.

6. Метрична книга Успенської церкви Харківської духовної консисторії слободи Нижня Покровка Старобільського повіту Харківської губернії (Ф-189) до та після реставрації.

7. Підписання Угоди про співробітництво між Державним архівом Луганської області та двома вишами: Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля (юридичний факультет) та Луганським національним університетом імені Тараса Шевченка.

8. Банери, розроблені на підставі документів, що увійшли до складу фондів особового походження архівних установ Луганської області в рамках проєкту «Пам’ятайте героїв АТО».

9. Поповнення Національного архівного фонду книгами державної реєстрації актів цивільного стану за період 1939 - 1944 років.

10. Цифрові архівні копії документів уродженців Луганської області, які брали участь в Українській революції 1917-1921 років:

Листок полеглого бійця Скубка Степана Івановича (ЦДАВО, Ф-4018, оп. 1, спр. 68, арк. 118)

Фотокартка Павла Гречишкина. [1922-1923 рр.] (ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 1.)

Автобіографія Микити Шаповала. (ЦДАВО України. Ф-3563, оп. 1, спр. 248, арк. 1-3.)

11. «Державному архіву Луганської області – 95 років» //Архіви України. Липень – вересень 2020 р., № 3 (324), ст. 142.

12. Підписання договору про співробітництво між FamilySearch International та Державним архівом Луганської області в рамках Меморандуму про співробітництво між Державною архівною службою України та FamilySearch International.

13. Евакуація архівних документів. 2022 рік.

Ім’я твоє та подвиг твій безсмертні

Документи Державного архіву Луганської області:

Відеопрезентація до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

Хліба нашого насущного дай нам сьогодні

-

«Минають роки, а в уяві
І досі постать та ж моя
Стоїть на вигоні в канаві
І... «хочу їсти» чую я.

А ви, кати мого народу,
І досі славите себе,
Що принесли до нас свободу,
А не свавілля еМГеБе»

«На моїх очах помер брат Василь. На той час через виснаження він та інший брат Іван вже не могли ходити. Мати зварила останнє яйце й заходилася годувати братів з ложечки. Половину з’їв Іван, а Василько своєї пайки не дочекався – помер прямо у мами на руках.
Добре пам’ятаю, а було мені тоді 7 років, як нишпорив у нашій хаті в пошуках їстівного один з активістів. Розколупав штирем стіну, знайшов і забрав сховану матір’ю склянку квасолі. А більше в нас вже нічого не лишилося.
Селяни в нашому селі Брусівка вимирали тоді цілими сім’ями. У двох патронатах утримувалися діти, чиї батьки померли» – саме так згадує страшні часи Голодомору на Луганщині одна з його очевидиць.
Голодомор 1932-1933 років — це одна з найтрагічніших сторінок в історії України. Цей геноцидний голод став результатом колективізації та політики примусової конфіскації хліба, проведеної радянською владою під керівництвом Йосипа Сталіна. Голодомор спричинив масову голодну смерть мільйонів українців.
Чорною хвилею прокотився Голодомор по всій українській землі, не шкодуючи нікого, забираючи з собою як людей похилого віку, так і немовлят.
Як свідчать архівні документи, на Луганщині найбільших втрат від Голодомору 1932-1933 років зазнали: Верхньотеплівський, Новопсковський, Старобільський, Біловодський райони та околиці м. Рубіжного.
Через 90 років, нащадки катів та вбивць, вирішили повторити свої «подвиги». На окупованих територіях російські терористи вчиняють справжній геноцид: позбавляють українців продовольства та умов для існування, вивозять тисячі тон зерна, яке потім намагаються продати. Росіяни сьогодення нічим не відрізняються від своїх ідейних натхненників минулого…
Голодомори, вчинені радянським тоталітарним режимом, та сьогоднішній путінський геноцид – це одна лінія політики по знищенню нашого народу.
В пам’ять про всіх тих, хто загинув від голодного терору та тих, хто вижив, Державний архів Луганської області підготував документальну виставку за архівними документами.
Доповненням онлайн виставки стала банерна експозиція за архівними документами Державного архіву Луганської області.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Додаток до протоколу № 5 засідання пленуму РВК від 10 січня 1932 року резолюція про хлібозаготівлі в районі.

2. Додаток до протоколу ОБ № 96 п. 3 від 22.02.1932 «Про стан підготовки приміських господарств споживчої кооперації до весняної компанії».

3. Додаток до протоколу ОБ № 100 п. 1 від 10 квітня 1932 року постанова ЦК КП (б) України про підготовку кадрів для хлібозаготовчої компаніх на 1932 рік. 16, 16-1, 16-2.
Ф.П-181, оп. 1, спр. 49, арк. 91-93.

4. Лист колгоспника Лук’яна Павловича до брата-червоноармійця від 09.05.1932.
П-267, oп. 1, спp. 73, арк. 21-25 зв.

5. Лист Центрального комітету КП/б/У від 28.07.1932 року.
Р-3377, оп. 1, спр. 4, арк. 13.

6. За розкрадання державного майна до розстрілу // Степова Комуна № 18 від 10.11.1932.
Газетний фонд, оп. 1, том 1, спр. 1.

7. У Білика знайдено прихований хліб // Більшовицький штурм від 02.03.1932.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 1.

8. Про похід піонерів та школярів за збирання колосків // Червоний ударник від 21.07.1932.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 2.

9. Запис акта про смерть, квітень 1933 рік. Ф-126, оп. 30, спр. 183, арк. 52.

10. Запис акта про смерть, квітень 1933 рік. Ф-126, оп. 30, спр. 183, арк. 60.

11. Суворо покарати куркульню, що гноїть хліб у ямах // Більшовицький штурм від 08.10.1932. Газетний фонд, оп. 1, спр. 1.

12. Розкрадників колгоспного майна треба розглядати, як ворогів народу // Колгоспне життя № 44 від 07.11.1932. Газетний фонд, оп. 1, спр. 61.

13. Запис акта про смерть. Старобільський район, 1933 р. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Луганська область / В.В.Михайличенко, М.О. Борзенко, В.Л. Жигальцева. – Луганськ: Янтар, 2008 – c.11.

14. Запис акта про смерть вихованця дитбудинку. Старобільський район, 1933 р. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Луганська область / В.В.Михайличенко, М.О. Борзенко, В.Л. Жигальцева. – Луганськ: Янтар, 2008 - c.11.

15. Хроніки знищення. Місцева преса Луганщини 1932-33 років як свідок Голодомору // Газета територіальних громад Луганської області «Вісті Луганщини» Луганщина.ua. 22.11.2017 - № 38. Газетний фонд, оп. 1, спр. 22, арк. 248

16. Спротив геноциду. Книга-каталог виставки / Володимир Тиліщак, Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович та ін. Львів: Часопис, 2015. 80 с. ISBN 978-966-2720-17-4

17. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл. ISBN 978-617-7142-54-5

18. Пам’ять роду / Аліна Корбан, Наталка Позняк-Хоменко; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2020. 82 с., іл.

Лисичанський скляний завод: скляна краса на теренах Луганщини

-

Лисичанськ поправу вважають колискою Донбасу, адже саме тут було відкрито одну з перших вугільних шахт цього регіону. Проте природні багатства Лисичанська не обмежувалися великим запасом кам’яного вугілля.
Тут були всі умови для розвитку різноманітної індустрії і в першу чергу хімічної промисловості, початок розвитку якої було покладено будівництвом содового заводу – найбільшого заводу в Російській імперії. Так розвиток вугільної та содової промисловості дав поштовх до зародження у цьому регіоні скляного промислу.
Побудові сучасного скляного заводу передували дві невдалі спроби: у 1883 та 1885 роках.
У 1912 році акціонерне товариство «Лівенгофських скляних і пробкових виробництв» придбало від дружини генерал-майора Насветевича ділянку землі, яка була багата на природні ресурси, такі як пісок, крейда, мергель та вугілля.
До будівництва скляного заводу приступили в 1913 році. За рік були зведені 2 великі скловарні ванни для виготовлення віконного скла. Для ван було споруджено спеціальний підігрів, чого ще не було на жодному скляному заводі країни.
У травні 1914 року відбувся урочистий запуск скляного заводу. Відтоді і до 1931 року на підприємстві випускали віконне скло ручним способом.
У розпал історичних подій 1924 року, завод отримав свою сучасну назву – Лисичанський скляний завод «Пролетарій».
З 1925 року завод «Пролетарій» з випуску продукції як за її вагою, так і за її вартістю посів друге місце у Радянському Союзі, а за продуктивністю – перше місце.
З 1932 по 1940 роки скляний завод був кардинально реконструйований: була встановлена машина Фурко вертикального витягування скла, у зв'язку з чим на заводі зникла професія склодува, були збудовані два конвеєра зворотно-поступального руху виробництва полірованого скла та дзеркальний цех.
Друга світова війна стала випробуванням як для людей, так і для держави. У ті найбільш важкі часи, основне обладнання заводу було вивезено до Удмуртської АРСР, інше обладнання та будівлі було підірвано. Це була трагедія, але не кінець. Після звільнення міста у вересні 1943 року, почалися роботи з відновлення заводу. У 1944 році завод знову виробив першу продукцію, яка стала символом відродження та невпинних зусиль працівників.
Після проголошення незалежності України завод став єдиним підприємством з виробництва високоякісного листового полірованого скла та виробів із нього в Україні. Проте час був невблаганний до Лисичанського скляного заводу – у 2015 році завод було зупинено і з того часу його таємно різали на металобрухт.
З метою нагадування про нашу славетну спадщину, Державний архів Луганської області підготував документальну виставку.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 13.10.1945 № 197 про видачу талонів для ув’язнених, які працюють на заводі.
Р-291. оп. 1. спр. 6. арк. 215.

2. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 29.04.1947 № 113 щодо належної охорони заводу.
Р-291. оп. 1. спр. 15. арк. 161, 162.

3. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 30.04.1947 № 113 щодо нагородження колективу заводу за зайняте ІІ місце у Всерадянському Соціалістичному змаганні.
Р-291. оп. 1. спр. 15. арк. 161, 168.

4. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 03.08.1948 № 181 про перехід на автоматизовану систему нарізки скла.
Р-291. оп. 1. спр. 23. арк. 65, 66.

5. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 18.02.1950 № 101 про виконання річного плану та нагородження працівників заводу.
Р-291. оп. 1. спр. 42. арк. 18.

6. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 06.04.1951 № 237 про проведення експериментальних робіт з освоєння виробництва скляних труб великого діаметру.
Р-291. оп. 1. спр. 51. арк. 16.

7. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 06.02.1958 № 44 щодо нагородження колективу заводу за зайняте ІІ місце у Всерадянському Соціалістичному змаганні за кращі показники, досягнуті в галузі винахідництва та раціоналізації.
Р-291. оп. 1. спр. 121. арк. 8, 9.

8. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 22.07.1960 № 214 про нагородження працівників заводу за вдалий випуск першої продукції після реконструкції.
Р-291. оп. 1. спр. 137. арк. 114.

9. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 26.08.1960 № 250 про відзначення 250-річчя м. Лисичанська та ювілею пуску заводу.
Р-291. оп. 1. спр. 137. арк. 149.

10. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 08.02.1962 № 4 про виконання завдань щодо впровадження нової техніки, технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів.
Р-291. оп. 1. спр. 160. арк. 3.

11. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 16.02.1963 № 14 про оголошення конкурсу на раціоналізаторську пропозицію, яка забезпечить повну безпеку експлуатації верстатів заводу.
Р-291. оп. 1. спр. 169. арк. 10.

12. Наказ директора Лисичанського склозаводу від 02.09.1967 № 281 про перехід на п’ятиденний робочий тиждень.
Р-291. оп. 1. спр. 210. арк. 65, 66.

Їх дух нікому не зламати

-

Боролись ми. Боролись наші предки.
Вже наших втрат неміряне число.
А знов свободу починай з абетки.
А знову скріз те саме, що й було.

Ліна Костенко

14 жовтня – день, який об’єднує кілька важливих свят в історії України: День захисників та захисниць, День українського козацтва та День заснування Української повстанської армії.
Історія цього свята має давню традицію. Покрову Пресвятої Богородиці відзначали козаки, за що свято отримало другу назву – Козацька Покрова. Українське військо 1917–1921 років зберігало козацькі військові традиції в назвах військових частин, структурі, прапорах, одностроях тощо.
В історіях багатьох країн були війни за Незалежність. Зараз Україна веде свою війну за Незалежність. На фронтах, у запеклих боях із російськими окупантами наші військові підтвердили, що вони – найбоєздатніша армія в Європі.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, нажаль, втрат наших захисників. З перших днів повномасштабної війни росія не припиняє вбивати українців. На сьогодні встановлено 437 загиблих жителів Луганщини.
Хто б не приходив на нашу землю, хто б не намагався нас знищити, всі вони отримали відсіч. Були різні періоди, різні загрози, але Україна вистояла.
Ми безмежно вдячні нашим Героям за їхній невпинний захист, за кожен новий світанок, який вони нам дарують, за кожну щасливу мить у нашому житті. Дякуємо всім, хто бився за Україну в минулому і всім, хто б’ється за неї тепер. Усім, хто перемагав тоді і всім, хто неодмінно переможе зараз.
З метою прославлення мужності і героїзму наших захисників та захисниць, висвітлення військових традицій та з нагоди відзначення свята, Державний архів Луганської області підготував онлайн виставку за архівними документами та бібліотечним фондом. У День захисників та захисниць України ми вшановуємо сучасних захисників України та героїв різних епох нашої історії.
Вічна слава усім, хто воює за нашу свободу!

Документи Державного архіву та архівних установ Луганської області

1. Війна кличе. Стань переможцем! Нотатки на полях російсько-української війни. Частина перша. Тернопіль: Джура, 2016. 152 с.
ББК 84(4Укр)6, Б 61, ISBN 978-966-185-142-8.

2. УПА – відповідь нескореного народу. Книга-каталог виставки / Під заг. ред. В. В’ятровича; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ: К.І.С., 2017. 66 с., іл.
ISBN 978-617-684-202-6.

3. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл.
ISBN 978-617-7142-54-5.

4. 2014: початок російсько-української війни. Книга-каталог виставки / В. В’ятрович, В. Таліщак, Р. Кулик та ін.; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 40 с., іл.

5. Українське військо 1917–1921. Книга-каталог виставки / Є. Пінак, Я. Файзулін, М. Майоров та ін.; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 52 с., іл.

6. Распоряжение председателя Попаснянской районной госадминистрации от 27.12.1996 № 607 «О приобретении квартир для военнослужащих, уволенных в запас из Вооруженных сил».
Ф-94. Оп. 2. Спр. 17. Арк. 227.

7. Распоряжение председателя Попаснянской районной госадминистрации от 27.12.1996 № 608 «О финансировании затрат по обеспечению жилья военнослужащих, уволенных в запас». Ф-94. Оп. 2. Спр. 17. Арк. 228.

8. «Ми маємо знати історію від тих, хто дійсно це бачив» // Газета територіальних громад Луганської області «Вісник Луганщини» «Луганщина.UA» 14.02.2018 № 06 (72). с. 11.
Газетний фонд. Оп. 1 (продовження). Спр. 25. Арк. 30.

9. На Луганщине презентовали книгу про оборону ЛАП // Газета територіальних громад Луганської області «Вісник Луганщини» «Луганщина.UA». 2018. 29 серп. С. 9. Газетний фонд. Оп. 1 (продовження). Спр. 25. Арк. 190.

10. Бывший участник АТО занялся правовой защитой побратимов // Газета територіальних громад Луганської області «Вісник Луганщини» «Луганщина.UA». 2018. 17 жовт. С. 11.
Газетний фонд. Оп. 1 (продовження). Спр. 25. Арк. 228.

11. Добірка фотодокументів збройної агресії росії проти України. Військові трофеї.

12. Документи, що увійшли до складу фондів особового походження архівних установ Луганської області в рамках проєкту «Пам’ятайте героїв АТО».

Легенда хімічної промисловості Донбасу – Лисичанський содовий завод

-

Лисичанськ – маленьке містечко, що розкинулось на правому боці річки Сіверський Донець. Саме тут розмістився Лисичанський содовий завод – перлина хімічної промисловості України. Протягом багатьох десятиліть завод гідно представляв місто, був гордістю Донбасу і символом його промислового прогресу.
Історія виникнення заводу бере свій початок у 1887 році, коли бельгійський технолог Ернест Сольве і пермський купець Іван Любимов створили товариство «Любімов, Сольве й К°» з виробництва соди та почали підготовку до будівництва содового заводу в селі Верхнє.
У селян були викуплені ділянки та на початку 1890-го року почалося будівництво. Вже у квітні 1892 року завод випустив першу продукцію.
Незабаром поруч з заводом виник залізничний пост Любимівка, перейменований через кілька років в станцію Переїзну. Для потреб службовців і робітників за проєктом бельгійських архітекторів була побудована чудова колонія: 300 квартир для сімейних і три казарми для самотніх. При колонії працювало двокласне училище на 600 учнів, церква, лазня та їдальня для робітників. У приміщенні останньої влаштовувалися спектаклі, існував духовий оркестр з робітників, який грав тричі на тиждень в заводському парку, а взимку — в їдальні.
Про розквіт бельгійської доби в історії міста свідчить напівзруйнована, але й досі велична триповерхова будівля лікарні, яка була зведена у 1911 році. Виконана за планом архітектора Юлія Цауне, як і всі будівлі мікрорайону, в стилі модерн. Її дах був вкритий французькою черепицею, а підлога якісною плиткою харківської фірми Бергенгейма. Лікарня була обладнана ліфтом – першим на Донбасі. Лікарня Лисичанського содового заводу вважалася найкращим архітектурним об’єктом такого значення у нашому регіоні.
Загалом у Лисичанську бельгійці побудували 33 об’єкти. Поступово Лисичанський содовий завод та населений пункт, де він знаходився, здобули назву «десятої бельгійської провінції». У 2017 році бельгійці назвали комплекс споруд у Лисичанську найбільшою спадщиною своєї держави за кордоном.
З часу свого заснування Лисичанський содовий завод та його архітектурний ансамбль пережили багато змін: і революційні потрясіння, і майже повне знищення під час Другої світової війни, і післявоєнну відбудову, і повну реконструкцію у 80-х роках, і здобуття Україною незалежності.
Не пережив завод лише приходу росіян. У 2007 році завод був проданий російській содовій компанії підприємців Михайла Гуцерієва та Валерія Закоптєлова. Вже через декілька років підприємство припиняє свою діяльність та було повністю зруйновано. З початком повномасштабного вторгнення Лисичанськ став місцем важких боїв – росіяни знищували місто квартал за кварталом. Унаслідок таких варварських дій були зруйновані пам’ятки архітектури: будинок директора заводу «Донсода», гімназія та частково постраждала лікарня содового заводу, яка вважалась справжнім витвором архітектурного мистецтва. Будівлі, які пережили Другу світову, не пережили вторгнення росії…
З метою нагадування про нашу славетну спадщину Державний архів Луганської області підготував документальну виставку.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Ернест Гастон Сольве — бельгійський промисловець та меценат, розробник революційного способу отримання соди. Співвласник акціонерного товариства «Любімов, Сольве і К°».

2. Облігація акціонерного товариства «Любімов, Сольве і К°». 1900 рік.

3. Лисичанський содовий завод акціонерного товариства «Любімов, Сольве і К°». Поштова листівка початку XX ст.

4. Заводська лікарня. 1909 рік.

5. Механічний цех Лисичанського содового заводу.

6. Крейдяний кар’єр Лисичанського содового заводу. 1912 рік.

7. Лисичанський содовий завод. 1912 рік.

8. Наказ директора Лисичанського содового заводу від 19.08.1944 № 313 щодо нагородження працівників за зайняте перше місце та вручення перехідного Червоного Прапора Наркомхімпрому.
Р-278. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 155.

9. Наказ директора Лисичанського содового заводу від 07.01.1945 № 16 щодо проведення профілактичних заходів щодо збереження військовополонених.
Р-278. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 34.

10. Наказ директора Лисичанського содового заводу від 09.10.1945 № 415 щодо оголошення циркулярного листа Народного Комісаріату Хімпромисловості від 01.10.1945 № К-11433-31.
Р-278. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 10-101 зв.

11. Наказ директора Лисичанського содового заводу від 06.08.1946 № 409 щодо організації школи у цехах вапняних печей.
Р-278. Оп. 1. Спр. 23. Арк. 66.

12. Розпорядження директора Лисичанського содового заводу від 02.04.1946 № 21 щодо різкого збільшення травматизму військовополонених.
Р-278. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 39.

13. Наказ директора Лисичанського содового заводу від 08.05.1947 № 258 щодо організації дитячого будинку для дітей сиріт при Лисичанському содовому заводі.
Р-278. Оп. 1. Спр. 32. Арк. 19.

14. Пояснювальна записка до річного звіту з основної діяльності заводу за 1949 рік у якій згадується про нагородження заводу орденом Леніна.
Р-278. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 1, 2.

15. Зразки пакувальних ярликів для продукції Лисичанського содового заводу.
Р-278. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 311-315.

16. План території Лисичанського содового заводу. 1964 рік.
Р-278. Оп. 1. Спр. 247. Арк. 98.

17. Директор Лисичанського содового заводу Васильченко Костянтин Маркович.
Р-278. Оп. 1. Спр. 481. Арк. 2.

18. Директор Лисичанського содового заводу Курмаєв Яков Семенович.
Р-278. Оп. 1. Спр. 564. Арк. 2.

19. Директор Лисичанського содового заводу Єрмаков Едуард Володимирович.
Р-278. Оп. 1. Спр. 682. Арк. 2.

20. Розпорядження директора Лисичанського содового заводу від 18.06.1986 № 160 щодо направлення Ворушило Івана Петровича для виконання невідкладних робіт на замовлення Чорнобильської АЕС.
Р-278. Оп. 1. Спр. 822. Арк. 213.

21. Заводська лікарня. 2013 рік.

22. Руїни Лисичанського содового заводу.

23. Будинок для приїжджих (готель).

24. Дитяча лікарня (колишня адміністративна будівля заводу)

25. Житлові багатоквартирні двоповерхові будинки для робітників.

26. Службові приміщення адміністрації содового заводу (колишня міністерська школа для дітей робітників і службовців).

27. Гімназія (колишня казарма содового заводу для парубків) до та після повномасштабного вторгнення.

28. Обласний туберкульозний диспансер (колишній будинок директора заводу).

Цих героїчних днів не згасне слава

Друга світова війна – найкривавіший та наймасштабніший воєнний конфлікт за всю історію людства. На долю нашого народу в цей період випали надважкі випробування сповнені жорстокістю окупантів. Україна відіграла героїчну, але й трагічну роль у цьому військовому конфлікті. Наші землі стали мішенню перших ворожих бомб і свідками жорстоких битв. Від панівної тиші до розлютованих вибухів, від прекрасного до жахливого — все це вписалося в історію нашої країни. Війна призвела до спустошення міст і сіл, до страждань цивільного населення.
Роки окупації Луганської області нацистами, стали справжньою трагедією для сотень тисяч наших земляків, серед яких переважали жінки, діти та люди похилого віку. Ця чорна сторінка історії залишила болючий слід у душах багатьох. Майже 70 тисяч мешканців Луганської області були жорстоко вивезені до Німеччини на примусові роботи.
Важко передати словами ті страждання та лихоліття, які війна і окупація завдали населенню Луганщини. Це були роки безповоротно втраченої молодості, трудової та творчої діяльності, часи тяжких хвороб, сирітства, голоду, мук, душевних та тілесних травм, роки потрясінь.
У той далекий 1942 рік, саме з просторів Луганщини розпочалася важлива сторінка в історії — звільнення всієї України від нацистських окупантів. Луганщина була тією початковою іскрою, яка переросла у вогнище свободи для всієї країни.
Долаючи шалений опір німців, 18 грудня 1942 року був визволений перший населений пункт області – село Півнівка Міловського району, а майже через місяць, 16 січня 1943 року – перший районний центр – Мілове, 18 січня – Троїцьке, 20 січня – Біловодськ та Станиця Луганська. 14 лютого 1943 року від нацистських окупантів було звільнено місто Луганськ. Особливо запеклі бої велись біля міст Попасна, Лисичанськ, Перевальськ, Хрустальний, Антрацит та Ровеньки.
18 місяців, за участю майже 200 великих військових з’єднань 13 армій, велись оборонні та наступальні бої на Луганщині. У вересні територія Луганської області була повністю очищена від загарбників, що стало ключовим моментом у визволенні України.
За період Другої світової війни Луганщина відправила на фронт понад 400 тисяч осіб, які проявили велику мужність та відвагу, 283 жителям Луганської області було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, з них четверо були удостоєні цього звання двічі.
Наша маленька батьківщина, наш край героїв та незломлених людей... Сьогодні ти знову витоптана чоботями окупантів і завішана їх триколорним ганчір’ям. Спустошені міста та села, закатовані та вбиті мешканці — це біль, який вкотре нам доводиться переживати. Окупанти знов несуть руйнацію і страждання.
Сини і дочки Луганщини розкидані, розпорошені по всьому світу, відірвані від своєї неньки. Проте ми тримаємося. Заради повернення додому, заради відновлення рідного краю, заради тих, хто захищає, заради нашого майбутнього. Заради нашої Перемоги! А вона неодмінно настане, бо немає такої сили в світі, щоб зламати волю українців до свободи.
Ми знаємо, що навіть найтемніші часи не можуть загасити світло надії та віри. Окупанти можуть руйнувати наші будівлі, але вони ніколи не зможуть зруйнувати нашу духовну міць та віру у наших захисників та захисниць.
Звільнення Луганської області від російських окупантів ознаменує звільнення від багатовікового гніту росії. Луганщина знов стане світанком України!
З нагоди відзначення 80-ї річниці звільнення Луганської області від нацистських окупантів Державний архів Луганської області підготував документальну виставку, метою якої є увічнення героїчних вчинків захисників при звільненні нашого краю та проведення історичних паралелей між нацистськими та російськими окупантами. На виставці представлені як документи часів Другої світової війни, так і фотодокументи нашого протистояння російській навалі. Дії країни-терористки росії за масштабом руйнувань та кількістю безневинно вбитих жертв можна порівняти із діями нацистської Німеччини.

Перемогли фашизм – переможемо і рашизм!

Документи Державного архіву Луганської області

1. Добровольці відправляються на фронт. 1941 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 565.

2. Воїни 395-ї шахтарської стрілецької дивізії. 1941 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 591.

3. Частини Червоної Армії на марші. м. Ровеньки. 1941 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 566.

4. Висадка десанту Ворошиловградського бронепоїзду «За Родину!». 1942 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 602.

5. Радянські мінометники ведуть бої в районі міста Кремінна. 1942 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 570.

6. Командний склад 315 дивізії в боях за місто Комунарськ (нині м. Алчевськ). 1943 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 587.

7. Місто Луганськ у день визволення. 14 лютого 1943 року.
П-7118. Оп. 1. Спр. 641.

8. Зустріч воїнів-визволителів з населенням міста Луганська. 14 лютого 1943 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 642.

9. Руйнування на вулиці Леніна міста Луганська. 1943 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 710.

10. Заява колгоспника артілі ім. Будьонного Клименка М.І. з проханням прийняти 100 тисяч карбованців на придбання бойового літака. 1944 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 672.

11. Літак, який подарував Клименко М.І. двічі Герою Радянського Союзу Молодчему О.Г. 1944 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 674.

12. Руйнування на Луганському тепловозобудівному заводі. 1945 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 727.

13. Повернення воїнів 395-ї шахтарської стрілецької дивізії на Батьківщину. 1945 рік.
П-7118. Оп. 1. Спр. 674.

14. Сад Горкомхоза.
П-1790. Оп. 1. Спр. 117. Арк. 10.

15. Німецькі солдати здаються в полон Червоної Армії.
П-7118. Оп. 1. Спр. 571.

16. Зведення інформбюро.
Р-276, оп. 1, спр. 3, арк. 13 зв.

17. Заява в Містківський районний відділ народної освіти від сім’ї військовослужбовця. 20 листопада 1944 року.
Р-287. Оп. 1. Спр. 42. Арк. 11.

18. Розпорядження директора Лисичанського содового заводу від 14.07.1948 № 68 щодо ефективного використання сили військовополонених.
Р-278. Оп. 1. Спр. 47. Арк. 158.

19. Газетна стаття «Из воспоминаний Евсюковой Антонины, освобожденной из лагеря смерти».
Р-276. Оп. 1. Спр. 7. Арк. 3 зв.

20. Газетна стаття «У Києві».
Р-287. Оп. 1. Спр. 41. Арк. 39 зв.

21. Газетна стаття «Ми радіємо».
Р-287. Оп. 1. Спр. 41. Арк. 43 зв.

22. Фото наслідків обстрілів міста Сєвєродонецьк російськими окупантами.

23. Фото наслідків обстрілів міста Лисичанськ російськими окупантами.

24. Фото наслідків обстрілів міста Рубіжне російськими окупантами.

25. Фото наслідків обстрілів міста Попасне російськими окупантами.

26. Знищена та трофейна техніка російських окупантів

Живі, поки пам'ятаємо!

Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!

Ліна Костенко

29 серпня 2014 року, під час виходу українських військових з Іловайська, російські окупанти впритул розстріляли з важкого озброєння колону захисників. Ці дії були кваліфіковані воєнним злочином, адже віроломне вбивство в умовах збройного конфлікту порушує статтю 37 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року, що забороняє «вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства. Віроломством вважаються дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника».
«Зелений коридор», який виявився смертельним для наших захисників, пролягав через соняшникові поля. Ця рослина, під якою сотні українських захисників поклали своє життя у боротьбі проти окупанта, стала символом скорботи за загиблими героями.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, нажаль, втрат наших захисників. З перших днів повномасштабної війни росія не припиняє вбивати українців. На сьогодні встановлено 437 загиблих жителів Луганщини.
Державний архів Луганської області підготував документальну виставку з метою увічнення пам’яті про тих, хто поклав життя за вільну і незалежну Україну. Виставку було доповнено добіркою фотодокументів збройної агресії росії проти України та газетними вирізками.
В глибокій повазі схиляємо голови перед мужністю та самовідданістю наших захисників. Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за нас за кожного, за кожну, за Україну! Герої не вмирають!

Документи Державного архіву Луганської області

1. Книга пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України (Книга ІІ: Автономна Республіка Крим, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська і Львівські області та місто Київ)
Національний військово-історичний музей України. К.: ЛАТ & К, 2017. 448 с., іл..
ББК 63.3(4УКР), К53, ISBN 978-617-7061-56-3

2. Розстріляний на Донбасі «за ізмєну Росії» / Олександр Скрипник. Київ: Ярославів Вал, 2017, 244 с.

3. 2014: початок російсько-української війни / Р. Кулик, М. Майоров; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 46 с., іл.

4. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл.
ISBN 978-617-7142-54-5

5. Сім’ї загиблих «атовців» потребують нашої уваги. Луганська обласна загальнополітична газета «Луганщина.UA». 2018. 7 лют. С. 8.
Газетний фонд, оп. 1 (продовження), спр. 25, арк. 22 зв.

6. Герои не умирают. Солдат Бакланова, или просто «Леська». Луганська обласна загальнополітична газета «Луганщина UA». 2018. 17 жовт. С. 4.
Газетний фонд, оп. 1 (продовження), спр. 25, арк. 224 зв.

7. Документи, що увійшли до складу фондів особового походження архівних установ Луганської області в рамках проєкту «Пам’ятайте героїв АТО».

8. Добірка фотодокументів збройної агресії росії проти України.

І Україна таки буде і в Україні будем ми

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Ліна Костенко

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.
Від дня проголошення Акту незалежності України минуло понад 30 років. З історичної точки зору це не так вже й багато, але, разом із тим, не можна недооцінювати цю подію.
Сьогодні Україна ефективно стримує російських окупантів та є головною перешкодою для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути всю Європу. 24 лютого 2022 року нам казали, що України не стане через три дні, сьогодні вже не в кого не викликає сумнів, що Незалежна Україна – це запорука вільного розвитку держав і народів Європи.
Всі ми, від українських військових, які дають відсіч зухвалій російській навалі, до партизанського руху на окупованих територіях, що не дає окупантам і колаборантам почувати себе у безпеці, наближаємо Україну до Перемоги.
З нагоди відзначення Дня незалежності України, Державний архів Луганської області підготував документальну виставку за архівними документами. Розпорядчі документи, бюлетені для голосування, статті – все це всебічно висвітлює події періоду незалежності України.
Доповненням стане газетні вирізки та добірка фотодокументів мужнього супротиву величного народу російській агресії.

Документи Державного архіву Луганської області

1. «Акт провозглашения независимости Украины» // Наша газета. 28.08.1991 № 223, арк. 2.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522.

2. «Звернення до громадян України всіх національностей» // Наша газета. 1991 рік № 168-169, арк. 2.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522.

3. «Об образовании областной временной комиссии по вопросам Всеукраинского референдума» // Наша газета. 1991 рік № 224-225, арк. 1.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522.

4. «Звернення учасників форуму до народу Луганщини» // Наша газета. 15.09.1991 № 226, арк. 4.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522.

5. «Бюлетень для голосування на Всеукраїнському референдумі» // Наша газета, 1991 рік № 229-230.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522.

6. «Національна символіка та гімн в українському письменстві» // Наша газета. 1991 рік № 178-179.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

7. «Завтра – День независимости Украины» // Луганская правда. 1996. № 96-97, арк. 1.
Газетний фонд, оп.1, спр. 2545 а.

8. «Україна за роки незалежності» // Урядовий кур’єр. 22.08.1998 № 161-162 (1345-1346), арк.1.
Газетний фонд, оп.1, спр. 5.

9. Розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 11.10.2000 № 549 «Про заходи щодо підготовки та святкування 10-ої річниці незалежності України».
Р-36, оп. 1, спр. 130, арк. 75.

10. Рішення виконавчого комітету Щастинської міської ради від 15.08.2006 № 96 «Про затвердження плану заходів, присвячених до 15-ї річниці Незалежності України».
Ф-1, оп. 1, спр. 35, арк. 5, 6.

11. Рішення виконавчого комітету Щастинської міської ради від 04.08.2015 № 27 «Про затвердження плану з підготовки та проведення міських заходів, присвячених Дню Незалежності України 24 серпня 2015 р.»
Ф-1, оп. 1, спр. 450, арк. 20, 22.

12. Луганщина зустрічає свято музикою // Урядовий кур’єр. 2019 р. № 161 (6524).
Газетний фонд, оп.1, спр. 31, арк. 205зв.

13. «Трансформація державотворчої ідеї» // Слово Просвіти. 2019 рік № 34 (1034).
Газетний фонд, оп.1, спр. 27, арк. 10.

14. «Україна між минулим і майбутнім» // Урядовий кур’єр. 2019 рік № 161 (6524), арк. 206 зв., 207.
Газетний фонд, оп.1, спр. 31

15. Добірка фотодокументів супротиву російській агресії.

Відеоролик з нагоди ювілею утворення Луганської області:

День Української Державності - надбання тисячоліть

…В цім краю віковічна дідів наших слава,
І прадавній великий козацький наш рід….
…Україно моя! Пресвята й неподільна,
Якби ворог не мріяв тебе розділить!
Ти земля дана Богом нам, рідна і вільна!
І тобі, Україно, єдиною жить!
Ми ніколи тебе не дамо на поталу,
Будем мужньо і сміло свій край боронить.
Навіть діти сьогодні дорослими стали.
Ми у рабстві ніколи не будемо жить!

Н. Красоткіна

Історія Української державності сягає своїм корінням часів утворення та становлення Київської Русі та її розквіту за часів князя Київського Володимира Великого - державотворця, який прийняттям у 988 році Християнства засвідчив цивілізаційний вибір Київської Русі, спадкоємцями якої є, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава, Карпатська Україна та сучасна Україна.
В умовах збройної агресії проти України, росія на найвищому державному рівні активно просуває фейковий образ російської держави – захисника традиційних цінностей, започаткованих за часів Київської Русі – православ’я, народності й державності. У цій системі дезінформації українці не є окремим народом, який має свою більш ніж тисячолітню історію державотворення, а є складовою частиною триєдиного російського народу, а історія Київської Русі – етап російської державності. Ці тези фактично стають ідеологічним приводом для обґрунтування продовження збройної агресії росії проти України.
Україна – це держава із багатою історією та культурною спадщиною. Тому тези, що «Ленін створив Україну» є лише пропагандистською маніпуляцією.
День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про єдність походження українського та російського народів.
З нагоди відзначення історії українського державотворення та вшановуючи пам’ять борців за державність та незалежність України, Державний архів Луганської області підготував документальну виставку за архівними документами.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Клірова відомість щодо церков.
Ф-45, оп. 1, спр. 1, арк. 1, 1 зв., 2, 2 зв.

2. Устав православного релігійного товариства.
Р-1281, оп. 1, спр. 3, арк. 5, 5 зв, 6, 6 зв.

4. Сталь у степу. Погляд з України: історичні нариси / В. Лазебник. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2017. 240 с.: іл.: фот. – укр. та фр. мовами
ISBN 978-966-348-411-2

5. 100 років боротьби. Українська революція 1917-1921 роки / В. В’ятрович, Я. Файзулін, В. Яременко та ін. – Київ, 2017. - 44 с. іл.
Бібліотечний фонд, № 93.

6. Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку з Західноукраїнською Народною республікою. 22 січня 1919.
ЦДАВО України, Ф-1429, оп. 1, спр. 5, арк. 5.

7. Список старшин Штабу 7-ої бригади 3-ої Залізної дивізії, що знаходяться в таборі для інтернованих у м. Каліші. 25 травня 1921.
ЦДАВО України. Ф-1075, оп. 2, спр. 653, арк. 62, 62 зв.

8. Фотокартка Павла Гречишкина. [1922-1923 рр.].
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 1.

9. Посвідчення Павла Гречишкина, видане Міністром ісповідань Української Народної Республіки І. Огієнком про засвідчення особи. 29 березня 1922.
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 9.

10. Копія посвідчення Павла Гречишкина, видане Міністерством ісповідань УНР про засвідчення особи. 29 березня 1922.
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, опр. 940, арк. 10.

11. Автобіографія Павла Гречишкина. 20 квітня 1922.
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 8.

12. Автобіографія Микити Шаповала.
ЦДАВО України. Ф-3563, оп. 1, спр. 118, арк. 107, 112, 128, 130, 131, 133.

13. Листок полеглого бійця Скубка Степана Івановича.
ЦДАВО України. Ф-4018, оп. 1, спр. 68, арк. 118.

14. 100 років протистоянь // Газета територіальних громад Луганської області «Вісті Луганщини» Луганщина.ua. 24.10.2018 - № 41.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 25, арк. 236 зв.

15. До 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років / Т. Коваленко, М. Мартиненко. – Старобільськ, 2017. - 42 с. іл.
Бібліотечний фонд, № 39.

16. «Акт провозглашения независимости Украины» // Наша газета. 28.08.1991 № 223, арк. 2.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522.

17. «Національна символіка та гімн в українському письменстві» // Наша газета. 1991 рік № 178-179.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

18. «Трансформація державотворчої ідеї» // Слово Просвіти. 2019 рік № 34 (1034), арк. 10.
Газетний фонд, оп.1, спр. 27.

19. «Україна між минулим і майбутнім» // Урядовий кур’єр. 2019 рік № 161 (6524), арк. 206 зв., 207.
Газетний фонд, оп.1, спр. 31

20. Постери до Дня Української Державності. Міністерство культури та інформаційної політики.

21. Нариси історії Луганщини / Курило В. С., Набока О. В., Забудкова О. А. — Полтава, Київ: Талком, 2023. — 301 с.
ISBN 978-617-8016-63-0

Оберіг нашої державності

28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після 24 годин безперервної роботи, Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України.
Українська Конституція пройшла складний шлях становлення і розвитку, фундаментально закріпила нашу незалежність, навіки закарбувала волю українського народу жити у власній суверенній, соборній державі. І донині в ній живе дух, закладений попередніми поколіннями державотворців.
Основний Закон закріпив прагнення України розбудовувати незалежну і демократичну державу, що стало точкою відліку нової епохи в нашій історії.
Конституція України була загалом позитивно оцінена й міжнародною спільнотою, адже вона декларувала загальнолюдські, загальноєвропейські принципи.
Конституція — це оберіг нашої державності. «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Ці перші дев’ять слів Конституції України закарбовані кров’ю в нашій національній свідомості та ставлять хрест на радянському минулому.
Сьогодні ми виборюємо основне конституційне право – жити. Жити щасливо, вільно і цивілізовано у суверенній, незалежній, демократичній, соціальній, правовій державі.
З нагоди відзначення державного свята, Дня Конституції України, за документами Державного архіву Луганської області підготовлена документальна виставка онлайн, яка відображає основні кроки становлення українського конституційного процесу: обговорення проєкту основного закону, історичну мить прийняття Конституції, урочисте святкування першої річниці тощо. Доповненням стане банерна експозиція Державної архівної служби України. Ознайомившись з експозицією виставки, можна усвідомити важливість існування Основного Закону України, особливо в цей непростий для нашої Батьківщини час.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Рішення тринадцятої сесії двадцять першого скликання Станично-Луганської районної ради народних депутатів від 29.09.1992 «Щодо проєкту нової Конституції України».
Р-39, оп. 1, спр. 2, арк. 18 - 33

2. Рішення V сесії XXII скликання Станично-Луганської селищної ради народних депутатів від 16.04.1996 «Про обговорення проєкту Конституції України затвердженого рішенням Конституційної комісії 11 березня 1996 року».
Р-35, оп. 1, спр. 522, арк. 17

3. Рішення V сесії XXII скликання Вільхівської сільської ради народних депутатів від 16.04.1996 «Про обговорення проекту Конституції України».
Р-42, оп. 1, спр. 387, арк. 7

4. Рішення виконавчого комітету Комишненьскої сільської ради народних депутатів від 26.03.1996 № 15 «Про обговорення проекту Конституції України».
Р-46, оп. 1, спр. 15, арк. 28

5. Розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 28.05.1997 № 204 «Про відзначення першої річниці Конституції України».
Р-36, оп. 1, спр. 761, арк. 87

6. «Нова Конституція України: «проти» і «за»» // Вісник Старобільщини. 08 червня 1996 рік. № 49 (11103).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 118 зв., 119 зв.

7. «Конституцію України – прийнято!» // Вісник Старобільщини. 03 липня 1996 рік. № 56 (11110).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 104-104 зв.

8. «Конституція України» // Вісник Старобільщини. 31 липня 1996 рік. № 64-65 (11118-11119).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 86 - 89 зв.

9. День Конституції України // Урядовий кур’єр. 27 липня 1998 рік. № 121-122 (1305-1306).
Газетний фонд, оп. 1, спр. 5

10. «Основний закон нашого життя» // Вісник Старобільщини. 27 червня 2001 р. № 50 (11632).
Р-317, оп. 2, спр. 54, арк. 100

11. Рішення VII сесії XXIV скликання Нижньотеплівської сільської ради від 14.04.2003 № 7/1 «Про внесення змін до Конституції України».
Ф 216, оп. 1, спр. 45, арк 35

12. 12 лет назад, 28 июня 1996 года, Верховная Рада Украины приняла новую Конституцию Украины – первую Конституцию независимого украинского государства // Северодонецкие вести. 27 липня 2008 рік. арк. 8.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 3

13. Культурний десант до прифронтової зони об’єднує // «Голос України». 2016 рік. № 112 (6366).
Газетний фонд, оп.1, спр. 7, арк. 61

14. Поворотна мить історії нашої країни // «Голос України». 25 червня 2016 рік. № 117 (6371), стор. 1, 12.
Газетний фонд, оп.1, спр. 7, арк. 13, 13 зв.

15. Сторіччя боротьби за право на самовизначення // «Голос України». 25 червня 2016 рік. № 117 (6371), стор. 8.
Газетний фонд, оп.1, спр. 7, арк. 16 зв.

16. Конституція: пишатися й виконувати // «Урядовий кур’єр». 30 червня 2017 рік. № 120 (5740), стор. 2.
Газетний фонд, оп.1, спр. 6, арк. 1 зв.

Банерна експозиція Державної архівної служби України:

Земля моя й земля моїх батьків

Моя Луганщино!
І ягідна, й вугільна.
На териконах часу сивизна.
Щаслива будь по всі віки і вільна.
На карті світу в мене ти одна.

Ганна Гайворонська

3 червня, народилася унікальна перлина самобутнього і благословенного краю та невід’ємна складова України – Луганщина. Саме цього дня, 1938 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР затверджено постанову центрального Виконавчого Комітету Українського РСР про розділення Донецької області на Сталінську та Ворошиловградську області.
Луганщина – це край контрастів та неповторної краси, з родючими землями і річками та прекрасними талановитими людьми.
Луганська область має давню та величну історію, прославлену трудовими звершеннями шахтарів, сталеварів та аграріїв. Вона багата на традиції, які знайшли своє відображення у великій кількості архітектурних та історичних пам’яток.
Наша маленька Батьківщина витримала чимало випробувань: масові Голодомор, Сталінські репресії, гніт німецьких окупантів під час Другої світової війни та російське ярмо на частині області з 2014 року. Але попри все Луганщина розвивалась, грала різнокольоровими барвами. Вона жила…
24 лютого 2022 року рух часу на цій території зупинився від нескінченних бомбардувань. Чоботом російського окупанта було розтоптане наші спогади, життя та надії на майбутнє. Наша нескорена земля була понівечена варварами з росії, які ніколи не бачили тієї краси. Попасна, Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ – міста, які відгукуються болем у серці.
Сьогоднішній день народження Луганщини – це свято єднання. Війна розкидала нас по всім куткам світу, але саме в такі моменти ми найбільше відчуваємо любов і гордість за свою малу Батьківщину, сповнюємося почуттям єдиної родини.
Сонце України сходить на Луганщині – так було, є і буде!
З нагоди відзначення 85-ї річниці заснування Луганської області, Державний архів Луганської області підготовлена документальна виставка онлайн. За експозицією документів кожний охочий зможе простежити за історичним шляхом Луганщини, побачити як розвивалась та жила область, а також результати російського вторгнення.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Постанова ЦВК СРСР від 11.11.1935 року «Про перейменування м. Луганська на м. Ворошиловград».
Р-693, оп.1, спр.301, арк. 22.

2. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 03.06.1938 року «Про розділення Донецької області на Сталінську і Ворошиловградську».
Відомості Верховної Ради СРСР від 15.06.1938 № 6.

3. Протокол засідання першого пленуму Ворошиловградського обкому КП(б)У від 07.06.1938.
П-179, оп. 1, спр. 3, арк. 1.

4. Постанова оргкомітету Верховної Ради УРСР по Ворошиловградській області та бюро обкому КП(б)У від 10.11.1939 «Про переведення міста Ворошиловграда у розряд режимних міст».
П-179, оп. 1, спр. 116, арк. 5.

5. Кількість населення у містах і селах Ворошиловградської області за Всесоюзним переписом населення 1939 року.
П-143, оп. 1, спр. 276, арк. 1, 2, 3.

6. Колгоспники колгоспу ім. Ворошилова везуть перший хліб нового врожаю с. Верхня Вільхова Станично-Луганського району. 1950 рік.
П-7118, оп. 1, спр. 796.

7. У Ворошиловградському державному медичному інституті м. Ворошиловград. 1957 рік.
П-7118, оп. 1, спр. 838.

8. Перше вугілля шахти «Київська-Комсомольська» № 1, м. Ровеньки Ворошиловградської області. 1957 рік.
П-7118, оп. 1, спр. 852.

9. Рішення виконкому Ворошиловградської обласної Ради від 09.01.1957 № 6 «Про заходи щодо розвороту у 1957 році житлового будівництва».
Р-1779, оп. 2, спр. 876, арк. 1-11.

10. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 05.03.1958 «Про перейменування Ворошиловградської області і м. Ворошиловграда».
Р-1779, оп. 2, спр. 1444, арк. 3.

11. Рішення виконкому Луганської обласної Ради депутатів трудящих від 09.02.1961 № 68 «Про електрифікацію сіл Дар’ївка, Мар’ївка бригад колгоспу «Червоний колос» Ровеньківського району Луганської області».
Р-1779, оп. 2, спр. 2108, арк. 85.

12. Новий автовокзал м. Красний Луч Луганської області 1959 – 1963 роки.
П-7118, оп. 1, спр. 942.

13. Один з цехів склозаводу «Пролетарій» м. Лисичанськ Луганська область. 1963 рік.
П-7118, оп. 1, спр. 956.

14. Лист секретаря Луганського обкому КПУ до Державного Комітету Ради Міністрів УРСР щодо утворення у місті Сєвєродонецьку хімічного центру Академії Наук УРСР від 07.05.1964.
П-172, оп. 1, спр. 197, арк. 74.

15. Загальний вид на Комунарський коксохімічний завод – найбільшого в Україні. м. Комунарськ, Луганська область. 1964 рік.
П-7118, оп. 1, спр. 1004.

16. Будівництво найбільшого у Європі стану «600» – Всесоюзного ударного комсомольського будівництва. 1965 рік.
П-7118, оп.1. спр.1184.

17. Виробниче об’єднання «Азот» у головного щита управління цеху № 1-А виробництва аміаку м. Сєвєродонецьк.
П-7118, оп.1, спр.1491.

18. Нова вулиця Луганська – Радянська. 1966 рік.
П-7118, оп.1, спр.1623.

19. Вулиця Пушкінська м. Луганськ. 1966 рік.
П-7118, оп.1, спр.1624.

20. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 05.01.1970 «Про перейменування м. Луганська і Луганської області».
Р-1779, оп.2, спр. 2781, арк. 203.

21. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 04.05.1990 «Про перейменування міста Ворошиловграда та Ворошиловградської області».
Р-1779, оп. 2, спр. 6169, арк. 219.

22. Добірка фотографій життя Луганщини до та після повномасштабного вторгнення.

На цьому дні відзнака чорна…

Як добре те, що смерті не боюсь я,
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті недовідомих верств;
Що жив, любив, і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе ще я верну,
Як з смерті обернуся до життя
Своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син тобі доземно уклонюсь,
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Василь Стус

5 серпня 1937 року за секретним наказом НКВС № 00447 набула чинності постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», з якої розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства, увійшовши в історію як «Великий терор».
В Україні цей злочин став логічним продовженням Голодомору. Голодом вбивали українських селян. Чекістсько-енкаведешними кулями – політичну, культурну, наукову еліту. Мільйони закатованих, розстріляних та засланих у табори. Намагаючись позбавити наш народ права на думку, нещадні жорна «Великого терору» пропустили крізь себе мільйони українців. Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян.
Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
На Луганщині майже 30 тис. мешканців стали жертвами радянського свавілля. Найбільших репресій зазнали робітники – 12088, колгоспники – 5183, селяни-одноосібники – 2985, військовослужбовці – 1841 та інтелігенція – 1225.
Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Лише у 1991 році Верховна Рада Української РСР прийняла Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» і стала першою республікою СРСР, яка почала відновлювати права репресованих, розпочавши процес розсекречення злочинів Сталінського режиму.
Архівістами Луганщини була проведена робота з розшуку документальних підтверджень репресій на Луганщині. Результати їх досліджень увійшли до науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією. Луганська область», яка покликана відновити історичну справедливість та ґрунтовно висвітлити трагічні події в історії Луганщини.
Сьогодні вже нова репресивна машина вломилась до нашої домівки. 24 лютого 2022 року росія не просто напала на нашу Батьківщину, вона розпочала нову хвилю репресій проти українців. Так званий «руській мір» знищує наші сім’ї, будинки, міста. Під прикриттям виконання цілей «спєцопєрації», російські терористи катують, ґвалтують та вбивають цивільне населення. Не маючи змоги перемогти нашу армією, росіяни почали воювати з мирним населенням, адже воно не здатне дати відсіч. Ось це і є справжнє обличчя росіян: окупанти, терористи, вбивці та ґвалтівники.
З метою відновлення історичної справедливості, засудження злочинів комуністичного тоталітарного режиму, а також привернення уваги сучасного покоління, насамперед молоді, до трагічних подій минулого Державним архівом Луганської області підготовлена документальна виставка онлайн.
Ми схиляємо голови на знак пам’яті про всіх тих, хто загинув або постраждав в Україні під час політичних репресій комуністичного режиму.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Інформація кандидата в партію Рубана про односельців у 1928 році.
П-4, оп. 1, спр. 351, арк. 28

2. Постанова партколегії КП (б) України від 28 грудня 1928 року щодо результатів вивчення колишніх членів партії.
П-4, оп. 1, спр. 351, арк. 30

3. Доклад Луганського окружного відділу державного політичного управління щодо політичних настроїв робочих в окрузі 1930 рік.
П-34, оп. 1, спр. 49, арк. 28-35

4. Лист шахтного управляючого М.К Храмова до керуючого Кадіївським об’єднанням рудоуправлінням В.С. Рибіна 1930 рік.
П-34, оп. 1, спр. 48, арк. 2, 3

5. Протокол № 20 від 1 квітня 1936 року щодо надання поруки засудженому за контрреволюційні діяння.
П-5, оп. 1, спр. 566, арк. 66

6. Довідки, інформації обкому КП (б) України щодо політичних настроїв мешканців Ворошиловграда від 20 жовтня 1945 рік.
П-179, оп. 3, спр. 307, арк. 4, 5, 8, 9

7. Інформаційна записка щодо церковників і сектантів. 23 жовтня 1945 рік.
П-179, оп. 3, спр. 307, арк. 16-20

8. Довідка Луганського обласного суду від 04.09.1962 р. № 21/с.
P-159, оп. 1, спр. 803, арк. 2

9. Довідка військового трибуналу Краснознаменного Київського військового округу 1970 року.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 59

10. Довідка прокуратури Ворошиловградської області від 26.07.1989 р. № 13.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 44

11. Рішення виконавчого комітету Станично-Луганської районної ради народних депутатів від 18.04.1989 р. № 146 «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, що мали місце в період 30-40 і початку 50-років».
P-39, оп. 1, спр. 1006, арк. 68, 69

12. Довідка Ворошиловградського обласного суду від 21.11.1989 р. та довідка прокуратури Ворошиловградської області від 16.10.1989 р.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 110

13. Довідка прокуратури Якутської АРСР від 23.01.1990 р.
P-159, оп. 1, спр. 801, арк. 89

14. Довідка про реабілітацію Верховного Суду УРСР від 25.12.1991 р.
P-159, оп. 1, спр. 790, арк. 19

15. Рішення комісії по встановленню прав реабілітованих Кремінської районної ради народних депутатів від 19.03.1992 г.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 45, 48

16. Довідка Міністерства внутрішніх справ Казахської РСР від 04.1992 р. та довідка прокуратури Луганської області від 10.10.1991 р.
P-159, оп. 1, спр. 802, арк. 178

17. Довідка про реабілітацію прокуратури Луганської області від 29.09.1992 р.
P-159, оп 1, спр. 802, арк 103

18. Довідка про реабілітацію комісії по встановленню прав реабілітованих Кремінської районної ради народних депутатів Луганської області від 22.01.1993 р.
P-159, оп. 1, спр. 801, арк. 33

19. Лист комісії по встановленню прав реабілітованих Кремінської районної ради народних депутатів Луганської області секретарю комісії Кремінської районної ради народних депутатів від 18.05.1993 р. та довідка прокуратури Луганської області.
P-159, оп. 1, спр. 802, арк. 77

Щоб ніколи світанки не здригалися від слова війна

У Корчуватому, під Києвом,
рік сорок другий, ожеледь, зима.
Маленький цуцик п’ятами накивує.
Знічев’я німець зброю підніма…
…Вже там цвіли і квіти незліченні,
вже там і трасу вивели тугу.
…А все той німець цілиться знічев’я.
…А все той песик скімлить на снігу.

Ліна Костенко

У ці травневі дні Україна, разом з європейською сім’єю, казала «Ніколи знову». Ніколи знову бомбардуванням, ніколи знову геноциду, ніколи знову мирним жертвам, ніколи знову концтаборам. Ніколи знову війні, адже Друга світова стала найбільшим військовим конфліктом в історії людства.
Щонайменше 7 мільйонів українців стали на захист своєї землі. Кожний другий з них загинув, а кожний другий із тих, хто вижив, повернувся інвалідом. Наша країна зазнала найбільших втрат внаслідок війни.
Гірку чашу болю і страждань сповна довелося випити українському народові. Великою ціною дісталася нам перемога: Україна втратила за роки війни мільйони своїх синів і дочок. Небачену стійкість і мужність виявили мешканці Луганщини виборюючи перемогу в Другій світовій війні.
Майже 100 тис. мешканців Луганщини замордовано та страчено, понад 70 тис. було насильно вивезено до Німеччини на каторжні роботи. Звільнення Луганщини заклало підґрунтя до подальшого визволення України від загарбників.
Саме завдяки мужності та стійкості Українських військових, які складали переважну більшість у піхотних частинах і з’єднаннях 1–4 Українських фронтів, вдалось зупинити найкривавішу війну.
З того часу ми повторювали «Ніколи знову». 24 лютого 2022 року слово «ніколи» стерли, розстріляли й розбомбили сотнями ракет о 4-й ранку, якими розбудили всю Україну. Ми почули моторошні вибухи. Ми почули: знову!
Знову бомбардування, знову невинні жертви, знову геноцид, знову фільтраційні табори. Знову війна!
Російським терористам байдуже, адже вони завжди «можуть повторити» те, чого ми не можемо допустити «ніколи знову».
Луганщина завжди була світанком України, але у 1943 році цей світанок ознаменував звільнення від окупантів. Історія циклічна і ми віримо, що наша Перемога знов почнеться з нашого краю.
Висловлюючи щиру подяку Українським ветеранам, які ціною свого життя, захистили людство від нацизму та вшановуючи їх подвиг, Державним архівом Луганської області підготовлена документальна виставка онлайн.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Зведення інформбюро.
Р-276, оп. 1, спр. 3, арк. 13 зв.

2. Зведення інформбюро.
Р-276, оп. 1, спр. 3, арк. 17 зв.

3. Зведення інформбюро.
Р-287, оп. 1, спр. 247, арк. 71 зв.

4. Зведення інформбюро.
Р-276, оп. 1, спр. 8, арк. 3 зв.

5. Заявление в Мостовский РАЙОНО от семьи военнослужащего от 20 ноября 1944 г.
Р-287, оп. 1, спр. 42, арк. 11

6. Талон на хлеб за февраль 1945 г.
№ 62 (9761).
Р-276, оп. 1, спр. 4, арк. 15 зв.

7. Газетная статья «Из воспоминаний Евсюковой Антонины, освобожденной из лагеря смерти».
Р-276, оп. 1, спр. 7, арк. 3 зв.

8. Информационное письмо председателю Гайдуковского сельсовета.
Р-287, оп. 1, спр. 1, арк. 17

9. Газетна стаття «У Києві».
Р-287, оп. 1, спр. 41, арк. 39 зв.

10. Газетна стаття «Ми радіємо».
Р-287, оп. 1, спр. 41, арк. 43 зв.

11. Танковий десант на бойовій операції.
П-7118, оп. 1, спр. 568

12. Німецькі солдати здаються в полон.
П-7118, оп.1, спр.571.

13. На Красній площі м. Луганська в перший день визволення.
П-7118, оп. 1, спр. 583.

14. Список рабочих, прибывших из Германии в индивидуальном порядке.
Р-266, оп. 1, спр. 5, арк. 75

15. Виписка із протоколу №10 засідання виконкому Містківської Районної Ради депутатів трудящих від 15 травня 1945 р.
Р-287, оп. 1, спр. 1, арк. 19, 19 зв.

16. Заява до Містківського РВНО від 14 січня 1946 р.
Р-287, оп. 1, спр. 42, арк. 67

17. Рішення виконавчого комітету Щастинської міської ради від 21.04.2015 № 13 «Про затвердження Плану міських заходів з підготовки та відзначення у травні 2015 року 70-ї річниці Перемоги та Дня пам’яті і примирення».
Ф. 1, оп. 1, ср. 446, арк. 20, 22, 23

Чорнобиль. Без права на забуття…

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
…Лиш пам'ять, лиш розум усе пам’ятає.

Олена Матушек

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року над квітучим містом Прип’ять здійнявся в небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Приблизно о 01 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплових вибухи, які повністю зруйнували реактор.
Тоді, у квітні, радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України, білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, біля півмільйона з них померли від наслідків радіації. До кінця літа 1986 року більше 90 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним.
«Мирний атом» виявився смертоносною зброєю. Влада Радянського Союзу всіма силами намагалась приховати наслідки катастрофи, створювала ілюзію незначної аварії та контрольованості ситуації.
Чорнобильська катастрофа повинна була стати попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Але, вочевидь, не стала… У минулому році російські окупанти облаштовували позиції на землі, на якій просто заборонено навіть стояти. Вони ганяли бронетехніку по території, де захороненні забруднені радіацією матеріали й де кількість радіоактивних часток просто зашкалює. Вони зруйнували пункти дозиметричного контролю. Зламали й розікрали систему контролю радіаційного стану на ЧАЕС. Що вже казати про регулярні обстріли Запорізької АЕС та погрози ядерною зброєю… Все це справжній ядерний тероризм, який вчиняє росія. Нинішня поведінка росії знову ставить світ на межу катастрофи.
До Дня пам’яті Чорнобильської трагедії Державний архів Луганської області підготував документальну виставку онлайн, метою якої є нагадування про страшні наслідки загравання з «мирним атомом».
Доповненням виставки стануть матеріали надані громадськими організаціями Луганської області «Союз Чорнобиль України», книжкова експозиція Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, а також документи Луганського обласного краєзнавчого музею.

Документи Державного архіву Луганської області

1. «Атомний первенець України» // Під прапором Леніна. 20.05.1971 № 61 (7571).
Р-317, оп. 2, спр. 25, арк. 123

2. «Свято миру і творення» // Під прапором Леніна. 03.05.1986 № 53 (9752).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 105 зв.

3. «Працею славимо Вітчизну», «Травневий марш старобільчан» // Під прапором Леніна. 03.05.1986 № 53 (9752).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 106

4. Приказ директора Краснореченского станкозавода имени Фрунзе от 07.05.1986 № 51 «Об организации работы постов радиационного наблюдения для замера уровня радиации».
Р-187, оп. 1, спр. 344, арк. 80, 81

5. «Чорнобиль: штаб діє» // Під прапором Леніна. 17.05.1986 № 59 (9758).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 118

6. «Урок Чорнобиля» // Під прапором Леніна. 24.05.1986
№ 62 (9761).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 124

7. Приказ директора совхоза «Горский» от 01.09.1986 № 284 «О направлении работников в командировку для оказания помощи в строительстве переселенческих домиков».
Р-200, оп. 1, спр. 172, арк. 89

8. «Назвали село Тернопільським» // Під прапором Леніна. 04.09.1986 № 106 (9805).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 212

9. Приказ директора совхоза «Горский» от 10.09.1986 № 298 «О премировании Чайки С.В., принимавшего активное участие в ликвидации последствий аварии Чернобыльской АЭС».
Р-200, оп. 1, спр. 172, арк. 106

10. Распоряжение председателя Станично-Луганской районной государственной администрации от 16.09.1986 № 352 «О работе советских и хозяйственных органов района по осуществлению мер, направленных на ликвидацию последствий аварии на Чернобыльськой АЭС».
Р-39, оп. 1, спр. 13, арк. 78, 79, 80, 81

11. Приказ директора совхоза «Горский» 20.10.1986 № 340 «О направлении работников в командировку для оказания помощи в строительстве переселенческих домиков».
Р-200, оп. 1, спр. 172, арк. 154

12. Решение председателя исполнительного комитета Кременского городского совета народных депутатов от 07.06.1991 № 269 «О помощи семье Самуйленкова».
Р-134, оп. 1, спр. 589, арк. 122

13. «Весна, отруєна страхом» // Вісник Старобільщини. 24.04.1996 № 36 (11090).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 142, 143

14. «Дзвони Чорнобиля» // Вісник Старобільщини. 24.04.1996 № 36 (11090).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 143

15. «Мужайтесь, люди, прийшла біда» // Вісник Старобільщини. 27.04.1996 № 37 (11091).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 140

16. «Доля кожної людини у долі країни» // Вісник Старобільщини. 27.04.1996 № 37 (11091).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 140 зв.

17. Распоряжение председателя Кременской районной государственной администрации от 19.06.1996 № 401 «О создании комиссии по рассмотрению заявлений об оценке домостроений лицам, выехавшим с территорий, подвергшихся радиоактивному заражению вследствие аварии на ЧАЄС».
Р-167, оп. 2, спр. 11, арк. 84, 85

18. Распоряжение председателя Кременской районной государственной администрации от 20.06.1996 № 402 «О перечислении денежных средств для обеспечения жильем граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, отнесенных к переселенцам».
Р-167, оп. 2, спр. 11, арк. 86

19. Распоряжение председателя Кременской районной государственной администрации от 20.06.1996 № 403 «О выплате денежной компенсации гражданам, пострадавшим от Чернобыльской катастрофы в соответствие с нормами мая 1996 года».
Р-167, оп. 2, спр. 11, арк. 87, 88

20. Распоряжение первого заместителя председателя Попаснянской районной государственной администрации от 18.07.1996 № 339 «О финансировании затрат по обеспечению жильем граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы».
Р-94, оп. 2, спр. 12, арк. 208

21. Чорнобиль: гіркий спомин і вічний біль // Урядовий кур’єр. 22.04.1998 № 79-80. арк. 4, 5.
Газетний фонд, фонд 1, оп. 2

22. Звернення Президента України Л.Д. Кучми, у зв’язку з 12-ю річницею аварії на Чорнобильській АЕС // Урядовий кур’єр. 24.04.1998 № 81. арк.1.
Газетний фонд, фонд 1, оп. 2

23. Рішення виконавчого комітету Щастинської міської ради від 26.02.2013 № 13 «Про проведення відкритого міського конкурсу на найкращій ескізний проект пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам та ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС – мешканцям м. Щастя».

24. Документи громадських організацій Луганської області «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України».

Книжкова експозиція Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки:

1. Пройти крізь Чорнобиль / Галя Аккерман; переклад з французької Петра Таращука – Київ: «Либідь», 2018 – 168 с.
Бібліотечний фонд УДК 621.039.586(477.41-21)
ISBN 978-966-06-0759-0

2. Спогади: Том 4 / Дмитро Павличко. – К.: Ярославів Вал, 2018 – 560 с.
Бібліотечний фонд П12 // ББК 84(4Укр)6-442 ISBN 978-617-605-037-7

3. Украина. Малоизвестные страницы истории / Корреспондент: Лучшие статьи 2004-2011, общ. ред.: В. Невзоров, В. Сыч ; ред. А. Смирнов. – К.:SKY HORSE, 2012 – 269 с.
Бібліотечний фонд 9У // ББК Т3(4Укр)0.014 ISBN 978-966-2536-15-7

Луганський обласний краєзнавчий музей:

1. Банерна виставка до Дня вшанування пам’яті Чорнобильської катастрофи.

2. Військовий вертоліт проводить дезактивацію навколо Чорнобиля, 1986 рік.

3. Працівник Чорнобильської АЕС перевіряє рівень радіації в моторному відділі І і ІІ енергоблоків, 5 червня 1986 року.

4. Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, м. Старобільськ, квітень 2013 року.

Ціна свободи

А ми ніколи не забудем
Тих кривавих днів,
України втрачених синів!...
А ми ніколи не забудем
Тих гірких смертей,
України втрачених дітей!...

Леся Горова

20 лютого стало для нас назавжди пам’ятним днем. Саме цього лютневого дня 2014 року силові підрозділи отримали офіційний дозвіл на застосування вогнепальної зброї. У запеклій боротьбі, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України загинуло 48 осіб. Цей трагічний день увійшов в історію українського народу як «Кривавий четвер».
Число загиблих протестувальників, які брали безпосередньо участь в акції Євромайдану (Революції гідності) у грудні 2013 року — лютому 2014 року сягнуло 107 осіб, в подальшому загиблих мітингувальників почали називати «Небесною Сотнею».
Олександр Решетняк та Федір Коломієць – сини Луганщини, що мужньо відстоювали ідеї Євромайдану та поклали своє життя на вівтар свободи України, навіки викарбувані у нашій пам’яті.
Олександр Решетняк, уродженець Луганська, помер 12 червня 2014 року від катувань терористів. За декілька місяців йому мало б виповнитися 50 років. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Федір Коломієць, уродженець м. Алчевська, загинув 5 вересня 2014 року, у віці 34 років, в бою з російськими диверсантами в районі села Цвітні Піски Слов’яносербського району Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно). Рішенням Тернопільської міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).
Не маючи змоги зупинити прагнення українців жити у розвинутій, демократичній та правовій державі, наш ворог вирішив танками, «градами», «ураганами», «калібрами» стерти з карти світу Україну.
Саме подвиг Небесної Сотні надихнув сотні тисяч українців на боротьбу з російською агресією. Завдяки їх мужності та самовідданості у найтемніші часи ми вистояли, зберегли нашу державу і звільняємо наші території.
Вистояли на Майдані – Переможемо і у війні!
До Дня вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні Державним архівом Луганської області, підготовлена документальна виставка онлайн, метою якої є шана тим, хто пожертвував найціннішим заради нашого майбутнього.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Решетняк Олександр Віталійович: біографічні відомості.
Книга пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України (Книга ІІ: Автономна Республіка Крим, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська і Львівські області та місто Київ).
Національний військово-історичний музей України. Київ: ЛАТ & К, 2017. 448 с., іл.
ББК 63.3(4УКР), К53, ISBN 978-617-7061-56-3

2. Коломієць Федір Федорович: біографічні відомості.
Книга пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України (Книга ІІ: Автономна Республіка Крим, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська і Львівські області та місто Київ).
Національний військово-історичний музей України. Київ: ЛАТ & К, 2017. 448 с., іл.
ББК 63.3(4УКР), К53, ISBN 978-617-7061-56-3

3. «Я і Революція». Газета Урядовий кур’єр. 21.11.2015
№ 218, с.3.
Газетний фонд 1, спр. 10.

4. «Я захищаю Вітчизну!» // Газета Урядовий кур’єр. 21.11.2015 № 218, с.6.
Газетний фонд 1, спр. 10.

5. «Боротьба за справжню незалежність тільки починається» // Газета Урядовий кур’єр. 21.02.2017 № 29, с.5.
Газетний фонд 1, спр. 21.

6. «У Сєвєродонецьку вшанували пам’ять Небесної Сотні» // Газета Сєвєродонецькі вісті. 24.02.2017 № 8, с.2.
Газетний фонд 1, спр. 23.

7. «20 лютого – День Героїв Небесної Сотні» // Газета Вісник Новоайдарщини.
Ф-260, оп. 1, спр. 50, арк. 29.

8. «Вшанували Героїв Небесної Сотні» // Газета Слово хлібороба. 23.02.2019 № 8 (9700). с.1.
Газетний фонд.

9. «У Рубіжному відбулися заходи до 5-ї річниці загибелі Небесної Сотні» // Газета Рубіжанські новини. 01.03.2019 № 9 (113923). с.1.
Газетний фонд.

10. Звернення голови Луганської обласної державної адміністрації з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні. Луганська обласна загальнополітична газета «Луганщина.UA». 21.02.2018 № 7 (73). с. 3.
Газетний фонд 1, спр. 4.

11. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл.
ISBN 978-617-7142-54-5

12. Добірка фотодокументів збройної агресії росії проти України.

Луганський обласний краєзнавчий музей:

1. Експозиційна виставка «Пам'яті Небесної сотні».

Відеопрезентація до Дня вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні «Боротьба заради майбутнього»:

Ціна чужої війни

Хто був і бачив ці вогні –
Не раз згадає уві сні,
Як воював, і що зробила
З людьми ось та страшенна сила.
Чужа війна ламала долі
Посеред гір, посеред поля.
Ті чорні дні, ті чорні ночі
Болем, слізьми щораз клекочуть.

Юлія Хандожинська

З кожним роком все далі й далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити із серця нашого народу страшний біль: зовсім юних хлопців без належної військової підготовки відправляли воювати до далекої азійської країни за інтереси Радянського Союзу.
Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії. Вона, як і усі попередні, несли смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.
Через пекло Афганської війни пройшли понад 160 тис. українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або такими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 тис. українців, з них 4687 повернулися додому інвалідами.
Страшну данину афганській війні сплатила і Луганська область. Більше 6 тис. синів Луганщини пройшли через афганське пекло. 160 наших земляків не повернулися з цієї війни, 130 матерів не дочекались своїх дітей, більшість з яких тільки відзначили своє 18-річчя.
Війна в Афганістані тривала майже 10 років: з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року – коли обпалену війною Афганську землю покинув останній радянський солдат.
Афганська війна виснажила СРСР в економічному плані і фактор великих втрат був одним з ключових в ухваленні рішення про виведення військ. А сама невдала війна в Афганістані прискорила розпад СРСР.
Багато з тих, хто пройшов пекло війни, заріклися брати в руки зброю, але доля вирішила інакше. Сьогодні багато афганців пішли захищати Україну разом із синами, від тих, з ким у далеких 80-х пліч-о-пліч воювали в Афганістані.
Афганська війна, безумовно, велика трагедія, яка повинна була стати застереженням на майбутнє. Але, на жаль, не стала…
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав Державним архівом Луганської області підготовлена документальна виставка онлайн, мета якої нагадати про страшні події безглуздої афганської війни і згадати про кожного із тих, хто в молодому віці став свідком і учасником воєнних подій.
Кожен охочий може ознайомитись із презентованими архівними документами, на сторінках яких викарбувана пам’ять про ще одну трагічну сторінку нашої історії.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Стаття Державного архіву Луганської області «Обпалені війною Афганістану».

2. Книга «Чорні тюльпани» Афганський мартиролог України.

3. Фото пам’ятних знаків воїнам-інтернаціоналістам, встановлених на Луганщині.

4. Розпорядження Кремінської районної Ради народних депутатів від 12.02.1993 № 13 «О праздновании годовщины вывода войск с Афганистана».
Р-159, оп. 1, спр. 796, арк. 28, 29.

5. Розпорядження голови Кремінської райдержадміністрації від 08.02.1996 № 73 «О выделении денежных средств на проведение торжественного мероприятия посвященного «Дню Памяти погибших в Афганистане».
Р-167, оп. 2, спр. 7, арк. 19.

6. Розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 30.10.1996 № 499 «О выделении средств семье воина, погибшего в Афганистане».
Ф-94, оп. 2, спр. 15, арк. 124.

7. Розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 26.01.1999 № 25 «Про районні заходи присвячені 10-й річниці виведення військ з Афганістану».
Р-36, оп. 1, спр. 106, арк. 53, 54, 55.

8. Рішення виконавчого комітету Станично-Луганської селищної ради від 26.01.1999 № 4 «Об оказании финансовой помощи районному отделению Украинского Союза ветеранов Афганистана».
Р-35, оп. 1, спр. 39, арк. 9.

9. Розпорядження голови Кремінської райдержадміністрації від 10.02.1999 № 128 «Про святкування 10-ї річниці виводу радянських військ з Афганістану».
Р-167, оп. 2, спр. 61, арк. 120.

10. Розпорядження голови Кремінської райдержадміністрації від 07.02.2001 № 82 «Про проведення Дня Пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, загиблих в Республіці Афганістан».
Р-167, оп. 2, спр. 114, арк. 36.

11. Розпорядження голови Кремінської райдержадміністрації від 07.02.2003 № 119 «Про проведення Дня пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, загиблих в Республіці Афганістан».
Р-167, оп. 2, спр. 194, арк. 14, 15, 16.

12. «Рожденные дважды» // Видання територіальної громади міста Сєвєродонецька «Сєвєродонецькі вісті» 15.02.2008 № 13 (5852). с.1.
Газетний фонд 1, спр. 4.

13. «Вшанування учасників бойових дій на території інших держав» // Видання територіальної громади міста Сєвєродонецька «Сєвєродонецькі вісті» 17.02.2017 № 7. с.2.
Газетний фонд 1, спр. 23.

14. Лист Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) від 31.01.2011 №8.
Ф-1, оп. 1, спр. 223, арк. 18, 19.

15. Рішення Щастинської міської ради XXXVIII сесії VI скликання від 31.07.2013 № 37/17 «Про надання дозволу виконавчому комітету Щастинської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею0.0200 га під будівництво пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам та ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – мешканцям м. Щастя на території скверу «Пам’яті» м. Щастя».
Ф 1, оп. 1, спр. 347, арк. 166, 168

16. Добірка фотодокументів збройної агресії росії проти України.

Луганський обласний краєзнавчий музей:

1. Банерна виставка до дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та виведення військ з Афганістану.

2. Газетні публікації, присвячені Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та виведення військ з Афганістану.
З фондів Луганського обласного краєзнавчого музею.

3. «Особисті речі Прасолова А., який загинув в Афганістані, виконуючи інтернаціональний обов’язок».
З фондів Луганського обласного краєзнавчого музею.

Музей історії підприємства ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»:

1. Тематична експозиція «Нам в этой жизни выпал трудный жребий».

Ми - єдиний народ! Ми - єдина країна!

Ми — єдина країна, єдина держава!
Ми не можем ділитись на Захід і Схід.
В цім краю віковічна дідів наших слава,
І прадавній великий козацький наш рід…
Україно моя! Пресвята й неподільна,
Ти земля дана Богом нам, рідна і вільна!
І тобі, Україно, єдиною жить!

Надія Красоткіна

«Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка» – ці слова, проголошені у морозний січневий день 1919 року на Софійській площі, стали логічним завершенням багатовікової боротьби нашого народу за єдину державу. Український народ, що століттями був розділений між різними країнами, отримав можливість об’єднатися на своїй землі в єдину і незалежну Україну.
Приводом для проголошення Акта Злуки саме цього дня став перший ювілей Української Народної Республіки у ролі самостійної та незалежної держави. Саме тому це свято є одним з найважливіших у нашій країні, яке символізує єдність українського народу та його земель. Тож дата була обрана невипадково.
Пам’ять про існування власної соборної і незалежної держави у 1917–1921 роках стала одним з каменів у фундаменті державотворення у 1991 році.
Сьогодні, як і сто років тому, українці дають відсіч агресору та ведуть справедливу війну за відновлення своєї територіальної цілісності. 24 лютого 2022 року нам давали три дні, а сьогодні, 22 січня 2023 року, майже через рік після початку повномасштабного вторгнення, ми переламали хребет, так званої, другої армії світу. Ми відстояли незалежність нашої держави, а наші захисники та захисниці титанічними зусиллями продовжують звільняти окуповані території з-під ярма росіян.
Життя переможе смерть, а світло - темряву. Україна Переможе імперію зла і звільнить всі свої території, а терористична росія паде. І після цього, буде так, як писав великий Кобзар: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
З нагоди відзначення Дня Соборності України за архівними документами, які зберігаються в Державному архіві Луганської області, підготовлена документальна виставка онлайн, яка розповість про значимість створення Української самостійної соборної держави, єдності і неподільності нашої держави.
Через призму представлених архівних документів кожен охочий зможе побачити головну ідею свята Соборності України – об’єднання одного народу в єдиній і неподільній країні, адже тільки разом ми сильні.
Окрасою виставки є цифрова копія оригіналу Універсалу Директорії Української Народної Республіки про об’єднання Західної Української Народної Республіки з Надніпрянською Українською Народною Республікою.
Виставку доповнить експозиція банерів про боротьбу нашого народу за незалежну та соборну Україну у буремних 1917-1921 роках.

Документи Державного архіву Луганської області

1. Універсал Директорії Української Народної Республіки про об'єднання УНР і ЗУНР від 22.01.1919.
ЦДАВО України Ф-1429, оп. 1, спр. 5, арк. 5

2. Розпорядження голови Кремінської райдержадміністрації 03.08.1999 № 686 «Про відзначення 60-річчя возз'єднання українських земель в єдиній Українській державі».
Р-167, оп. 2, спр. 71, арк. 10-12

3. Розпорядження голови Попаснянської райдержадміністрації 15.01.2010 № 24 «Про відзначення в районі Дня соборності України».
Ф-94, оп. 2, спр. 337, арк. 94, 95

4. Колегіанти відсвяткували День єднання // Видання територіальної громади міста Сєвєродонецька «Сєвєродонецькі вісті» 17.01.2014 № 4. с. 4.
Газетний фонд, оп.1, спр. 1

5. Соборність України, як запорука національної єдності та злагоди Українського народу // «Сельская новь» 21.01.2014 № 7. с. 1.
Газетний фонд, оп.1, спр. 36

6. Один народ – одна Україна // Видання територіальної громади міста Сєвєродонецька «Сєвєродонецькі вісті» 27.01.2015 № 5. с. 4.
Газетний фонд, оп.1, спр. 2

7. «22 січня – День соборності України! Ой що, в Софійському заграли дзвони, затремтіли…» // Голос України 21.01.2017 № 12 (6517). с. 1.
Газетний фонд, оп.1, спр. 17

8. Разом ми сила! На Луганщині стартувала акція Єднання // Газета територіальних громад Луганської області «Вісті Луганщини» «Луганщина.UA» 26.01.2017 № 03 (09). с. 2.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 7

9. Український стяг піднявся на висоту два кілометри і полетів до Луганська // Газета територіальних громад Луганської області «Вісті Луганщини» «Луганщина.UA» 26.01.2017 № 03(09). с.8.
Газетний фонд, оп.1, спр. 7.

10. 100 років єдності над Збручем. Ланцюг Єднання та «жива» мапа України у Білій Церкві // «Слово Просвіти» ч.5, 31 січня – 6 лютого 2019. с. 4.
Газетний фонд, оп.1, спр. 27

11. Коваленко Т.В., Мартиненко М.С. День Соборності України: методичні рекомендації. Старобільськ, 2016. 18 с.
Бібліотечний фонд № 40

12. Лук’яненко Л. Де ти, доле України? Київ: ТОВ «Юрка Любченка», 2015. 272 с.
ББК 63.3 (4Укр)-36. ISBN 978-617-7221-11-0
Бібліотечний фонд № 243

13. 100 років боротьби. Українська революція 1917-1921 роки / В. В’ятрович, Я. Файзулін, В. Яременко та ін. Київ, 2017. 44 с. іл.
ББК 63.3 (4Укр)-36. ISBN 978-617-7221-11-0
Бібліотечний фонд, № 93

14. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл.
ББК 63.3 (4Укр)-36. ISBN 978-617-7221-11-0
ISBN 978-617-7142-54-5

15. Міжнародна наукова конференція «Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917-1921 рр.)» // «Український історичний журнал» № 3. 2017 рік. С. 208-213.
ISSN 0130-5247