Документальні виставки on-line

Архівна справа Луганщини

24 грудня в Україні відзначають День працівників архівних установ. Професійне свято людей, робота яких полягає в збереженні та примноженні історичного та культурного надбання України.
Ми заслужено пишаємось давніми традиціями поваги до письмової спадщини. Ще з часів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького наші предки розуміли значення слова, дбайливо зберігаючи безцінні документовані свідоцтва життя народу.
Архіви Луганщини – скарбниці історико-культурної пам’яті народу нашого краю.
Так, у Державному архіві зберігають величезну кількість документів найрізноманітнішого характеру. Основна їхня частина – це документи місцевих державних установ та організацій обласного підпорядкування, які є постійними джерелами комплектування. В архіві зберігається й певна кількість історичних документів.
Завдяки щоденній самовідданій праці архівістів інтелектуальна скарбниця нашої нації зберігається та примножується, зміцнюючи нерозривний зв’язок минулих і майбутніх поколінь.
За свою майже сторічну історію Державний архів Луганської області подолав багато випробувань: полум’я Другої світової війни, бурхливі 90-ті, революції і дві евакуації від російських бомбардувань. Але не зважаючи на всі виклики долі і складні умови, не припиняв ні на мить свою роботу та виконував покладені на нього функції.
З нагоди відзначення Дня працівників архівних установ України Державний архів Луганської області підготував документальну виставку онлайн з метою уславлення нелегкої та відповідальної праці архівістів.
У цей грудневий день щиро вітаємо всіх архівних працівників з професійним святом та бажаємо міцного здоров’я, сил для кропіткої праці у сфері комплектування, забезпечення збереження та використання архівних документів. Успіхів і натхнення вам у відповідальній і благородній справі.

Документи Державного архіву Луганської області:

1. Копія постанови ВУЦВК і РНК «Про структуру і штати Центрального Архівного Управління УСРР, його установ і округових архівних управлінь». 1925 р.

2. Будівля Старобільського державного історичного архіву.

3. Бюлетень Луганського окружного архівного управління.

4. Будівлі Державного архіву Луганської області та архіву Луганського обкому КП України, м. Луганськ.

5. Видання, підготовлені на підставі документів Держархіву.

6. Метрична книга Успенської церкви Харківської духовної консисторії слободи Нижня Покровка Старобільського повіту Харківської губернії (Ф-189) до та після реставрації.

7. Підписання Угоди про співробітництво між Державним архівом Луганської області та двома вишами: Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля (юридичний факультет) та Луганським національним університетом імені Тараса Шевченка.

8. Банери, розроблені на підставі документів, що увійшли до складу фондів особового походження архівних установ Луганської області в рамках проєкту «Пам’ятайте героїв АТО».

9. Поповнення Національного архівного фонду книгами державної реєстрації актів цивільного стану за період 1939 - 1944 років.

10. Цифрові архівні копії документів уродженців Луганської області, які брали участь в Українській революції 1917-1921 років:
Листок полеглого бійця Скубка Степана Івановича (ЦДАВО, Ф-4018, оп. 1, спр. 68, арк. 118)

Фотокартка Павла Гречишкина. [1922-1923 рр.] (ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 1.)

Автобіографія Микити Шаповала. (ЦДАВО України. Ф-3563, оп. 1, спр. 248, арк. 1-3.)

11. «Державному архіву Луганської області – 95 років» //Архіви України. Липень – вересень 2020 р., № 3 (324), ст. 142.

12. Підписання договору про співробітництво між FamilySearch International та Державним архівом Луганської області в рамках Меморандуму про співробітництво між Державною архівною службою України та FamilySearch International

Довгий слід трагедії

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Анна Багряна

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року потужні вибухи зруйнували четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Ця жахлива подія була класифікована за міжнародною шкалою ядерних інцидентів, як аварія сьомого, найвищого рівня тяжкості та увійшла в історію як «Чорнобильська катастрофа».
«Мирний атом» виявився смертоносною зброєю. Але комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати та замовчувало про масштаби світової трагедії. Першу офіційну інформацію про техногенну катастрофу на ЧАЕС уряд оприлюднив лише 29 квітня 1986 року, тобто через 3 дні після катастрофи.
Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Впливу радіації зазнали десятки тисяч гектарів лісів, радіоактивного забруднення зазнали річки Прип’ять, Десна і частково Дніпро.
Радіоактивного ураження на той час зазнало майже 600 тисяч осіб, а також майже 5 мільйонів гектарів землі, які на сьогодні становлять 30-ти кілометрову зону відчуження.
Здавалося б, аварія на Чорнобильській АЕС повинна була надати важливий урок усьому світу про необхідність дотримання режиму безпеки ядерної енергетики та жахливі наслідки їх порушення. Проте, влаштований склад боєприпасів біля четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, обстріли Запорізької АЕС російськими військами та ядерний шантаж вчергове доводять всьому цивілізованому світу що, нажаль, не всі винесли урок з цієї історії. І світ знову завмер у передчутті нової катастрофи…
Під час військової операції 03 квітня 2022 року ряд населених пунктів, у тому числі м. Прип’ять та Чорнобильська АЕС, знову перешли під контроль Збройним силам України.
До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Державний архів Луганської області підготував документальну виставку онлайн.
Доповненням виставки стануть матеріали надані громадськими організаціями Луганської області «Союз Чорнобиль України», книжкова експозиція Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, а також документи Луганського обласного краєзнавчого музею.

Відеопрезентація До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

Документи Державного архіву та архівних установ Луганської області:

1. Атомний первенець України» // Під прапором Леніна. 20.05.1971 № 61 (7571).
Р-317, оп. 2, спр. 25, арк. 123

2. «Свято миру і творення» // Під прапором Леніна. 03.05.1986 № 53 (9752).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 105 зв.

3. «Працею славимо Вітчизну», «Травневий марш старобільчан» // Під прапором Леніна. 03.05.1986 № 53 (9752).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 106

4. Приказ директора Краснореченского станкозавода имени Фрунзе от 07.05.1986 № 51 «Об организации работы постов радиационного наблюдения для замера уровня радиации».
Р-187, оп. 1, спр. 344, арк. 80, 81

5. «Чорнобиль: штаб діє» // Під прапором Леніна. 17.05.1986 № 59 (9758).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 118

6. «Урок Чорнобиля» // Під прапором Леніна. 24.05.1986 № 62 (9761).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 124

7. Приказ директора совхоза «Горский» от 01.09.1986 № 284 «О направлении работников в командировку для оказания помощи в строительстве переселенческих домиков».
Р-200, оп. 1, спр. 172, арк. 89

8. «Назвали село Тернопільським» // Під прапором Леніна. 04.09.1986 № 106 (9805).
Р-317, оп. 2, спр. 40, арк. 212

9. Приказ директора совхоза «Горский» от 10.09.1986 № 298 «О премировании Чайки С.В., принимавшего активное участие в ликвидации последствий аварии Чернобыльской АЭС».
Р-200, оп. 1, спр. 172, арк. 106

10. Распоряжение председателя Станично-Луганской районной государственной администрации от 16.09.1986 № 352 «О работе советских и хозяйственных органов района по осуществлению мер, направленных на ликвидацию последствий аварии на Чернобыльськой АЭС».
Р-39, оп. 1, спр. 13, арк. 78, 79, 80, 81

11. Приказ директора совхоза «Горский» 20.10.1986 № 340 «О направлении работников в командировку для оказания помощи в строительстве переселенческих домиков».
Р-200, оп. 1, спр. 172, арк. 154

12. Решение председателя исполнительного комитета Кременского городского совета народных депутатов от 07.06.1991 № 269 «О помощи семье Самуйленкова».
Р-134, оп. 1, спр. 589, арк. 122

13. «Весна, отруєна страхом» // Вісник Старобільщини. 24.04.1996 № 36 (11090).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 142, 143

14. «Дзвони Чорнобиля» // Вісник Старобільщини. 24.04.1996 № 36 (11090).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 143

15. «Мужайтесь, люди, прийшла біда» // Вісник Старобільщини. 27.04.1996 № 37 (11091).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 140

16. «Доля кожної людини у долі країни» // Вісник Старобільщини. 27.04.1996 № 37 (11091).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 140 зв.

17. Распоряжение председателя Кременской районной государственной администрации от 19.06.1996 № 401 «О создании комиссии по рассмотрению заявлений об оценке домостроений лицам, выехавшим с территорий, подвергшихся радиоактивному заражению вследствие аварии на ЧАЄС».
Р-167, оп. 2, спр. 11, арк. 84, 85

18. Распоряжение председателя Кременской районной государственной администрации от 20.06.1996 № 402 «О перечислении денежных средств для обеспечения жильем граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, отнесенных к переселенцам».
P-167, оп. 2, спр. 11, арк. 86

19. Распоряжение председателя Кременской районной государственной администрации от 20.06.1996 № 403 «О выплате денежной компенсации гражданам, пострадавшим от Чернобыльской катастрофы в соответствие с нормами мая 1996 года».
Р-167, оп. 2, спр. 11, арк. 87, 88

20. Распоряжение первого заместителя председателя Попаснянской районной государственной администрации от 18.07.1996 № 339 «О финансировании затрат по обеспечению жильем граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы».
Р-94, оп. 2, спр. 12, арк. 208

21. Чорнобиль: гіркий спомин і вічний біль // Урядовий кур’єр. 22.04.1998 № 79-80. арк. 4, 5.
Газетний фонд, фонд 1, оп. 2

22. Звернення Президента України Л.Д. Кучми, у зв’язку з 12-ю річницею аварії на Чорнобильській АЕС // Урядовий кур’єр. 24.04.1998 № 81. арк.1.
Газетний фонд, фонд 1, оп. 2

23. Документи громадської організації «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України» Білокуракинського району».

24. Документи громадської організації «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України» Білокуракинського району».

25. Документи громадської організації «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України» Міловського району».

26. Документи громадської організації «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України» Новоайдарського району».

27. Документи громадської організації «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України» Сватівського району».

28. Документи громадської організації «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України» Старобілського району».

29. Документи громадської організації «Ветерани і інваліди «Союз Чорнобиль України» м. Лисичанська».

Громадська організація «Ветерани Чорнобиля м. Сєвєродонецька»:

1. Чернобыль. Книга подвига. Подвиг луганчан-чернобыльцев. Часть первая. – Луганск: ОАО «Луганская областная типография», 2008. – 246 с.
Бібліотечний фонд Громадської організації ветеранів і інвалідів «Союз Чорнобиль» України м. Сєвєродонецька П44 // ББК 66.3 (4Укр-4Луг) 6
ISBN 978-966-8454-58-2

Книжкова експозиція Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки:

1. Пройти крізь Чорнобиль / Галя Аккерман; переклад з французької Петра Таращука – Київ: «Либідь», 2018 – 168 с.
Бібліотечний фонд УДК 621.039.586(477.41-21)
ISBN 978-966-06-0759-0

2. Спогади: Том 4 / Дмитро Павличко. – К.: Ярославів Вал, 2018 – 560 с.
Бібліотечний фонд П12 // ББК 84(4Укр)6-442
ISBN 978-617-605-037-7

3. Украина. Малоизвестные страницы истории / Корреспондент: Лучшие статьи 2004-2011, общ. ред.: В. Невзоров, В. Сыч ; ред. А. Смирнов. – К.:SKY HORSE, 2012 – 269 с.
Бібліотечний фонд 9У // ББК Т3(4Укр)0.014
ISBN 978-966-2536-15-7

Луганський обласний краєзнавчий музей:

1. Банерна виставка до Дня вшанування пам’яті Чорнобильської катастрофи.

2. Військовий вертоліт проводить дезактивацію навколо Чорнобиля, 1986 рік.

3. Працівник Чорнобильської АЕС перевіряє рівень радіації в моторному відділі І і ІІ енергоблоків, 5 червня 1986 року.

4. Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, м. Старобільськ, квітень 2013 року.

Російські військові поблизу території Чорнобильської АЕС.
(Фото з мережі Інтернет)

Встановлення українського прапору Збройними силами України у зоні Чорнобильської АЕС.
(Фото з мережі Інтернет)

Атомні електростанції України:

1. Запорізька АЕС – наразі захоплена окупантами.
(Фото з мережі Інтернет)

2. Южно-Українська АЕС.
(Фото з мережі Інтернет)

3. Рівненська АЕС.
(Фото з мережі Інтернет)

4. Хмельницька АЕС.
(Фото з мережі Інтернет)

Де серп і молот, там смерть і голод

У тридцять третьому
я на світ з’явився
в козацькому, вербовому краю,
коли в селі голодомор чинився
і нищили всю націю мою…

Григорій Бідняк

«…Про голодні роки 1933 років пам’ятаю. Перед моїми очима ще й досі пухлі й голодні діти, люди, які приходили до хати попросити хоч крихітку хліба. Врожай був не гірший за попередні роки, але все вилучали партійці… Зайде, було, до хати і дивиться, що подобається, те й беруть: і одежу забирали, в мішки було пруть і несуть…
…Ніяких документів вони нам не показували, але якщо люди чинили супротив, то тягнуть було за шкірку, знущаються, а потім невідомо де дівалися ці люди… Часто приходили із залізними щупами і шукали зерно, яке люди могли приховати… Були такі випадки, що й корів забирали, взяли і повели… Багато людей померло, було дивишся – тут людина лежить, там... було прийдуть брички, поскидають, та й везуть у яму спільну кидають… Скільки померло? Багато померло. Людей тоді ніхто не рахував. Про випадки людоїдства не пам’ятаю… Було таке, що їли і трупів. Як здохне яка коняка, то люди налітали на м’ясо, як мухи…» - саме так згадує страшні часи Голодомору на Луганщині одна з його очевидиць.
Чорною хвилею прокотився Голодомор по всій українській землі, не шкодуючи нікого, забираючи з собою як людей похилого віку, так і немовлят.
Як свідчать архівні документи, на Луганщині найбільших втрат від Голодомору 1932-1933 років зазнали: Верхньотеплівський, Новопсковський, Старобільський, Біловодський райони та околиці м. Рубіжного.
Через 90 років, нащадки катів та вбивць, вирішили повторити свої «подвиги». На окупованих територіях російські терористи вчиняють справжній геноцид: позбавляють українців продовольства та умов для існування, вивозять тисячі тон зерна, яке потім намагаються продати. Росіяни сьогодення нічим не відрізняються від своїх ідейних натхненників минулого…
В пам’ять про всіх тих, хто загинув від голодного терору та тих, хто вижив і відкрив завісу тайни на ті невимовно страшні сторінки історії, Державний архів Луганської області підготував документальну виставку за архівними документами.
У виставці презентовані архівні документи, які всебічно розкривають трагедію Голодомору на Луганщині. Протоколи РВК, ОБ та лист Центрального комітету КП(б)У висвітлюють перебіг подій у 1932 – 1933 роках. Цікавим є лист колгоспника Лук’яна Павловича до брата-червоноармійця, в якому він розповідає про голод у селі та скаржиться, що в них «ні хліба ні, до хліба». В актових записах про смерть причиною смерті вказано «голодная болезнь», що було нетипово для того часу.
Доповненням стане банерна експозиція за архівними документами Державного архіву Луганської області.
Голодомори, вчинені радянським тоталітарним режимом, та сьогоднішній путінський геноцид – це одна лінія політики по знищенню нашого народу.
Пам’ятаємо Голодомор! Зупинимо геноцид!

Документи Державного архіву Луганської області:

1. Додаток до протоколу № 5 засідання пленуму РВК від 10 січня 1932 року резолюція про хлібозаготівлі в районі.
П-181, оп. 1, спр. 42, арк. 3.

2. Додаток до протоколу ОБ № 96 п. 3 від 22.02.1932 «Про стан підготовки приміських господарств споживчої кооперації до весняної компанії».
П-181, оп. 1, спр. 49, арк. 17-20.

3. Додаток до протоколу ОБ № 100 п.1 від 10 квітня 1932 року постанова ЦК КП (б) України про підготовку кадрів для хлібозаготовчої компанії на 1932 рік. 16, 16-1, 16-2.
Ф. П-181, оп.1, спр.49, арк. 91-93.

4. Лист колгоспника Лук’яна Павловича до брата-червоноармійця від 09.05.1932.
П-267, oп. 1, спp. 73, арк. 21-25 зв.

5. Лист Центрального комітету КП/б/У від 28.07.1932 року.
Р-3377, оп. 1, спр. 4, арк. 13.

6. За розкрадання державного майна до розстрілу // Степова Комуна № 18 від 10.11.1932.
Газетний фонд, оп. 1, том 1, спр. 1.

7. У Білика знайдено прихований хліб // Більшовицький штурм від 02.03.1932.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 1.

8. Про похід піонерів та школярів за збирання колосків // Червоний ударник від 21.07.1932.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 2.

9. Запис акта про смерть, квітень 1933 рік.
Ф-126, оп. 30, спр. 183, арк. 52.

10. Запис акта про смерть, квітень 1933 рік.
Ф-126, оп. 30, спр. 183, арк. 60.

11. Суворо покарати куркульню, що гноїть хліб у ямах // Більшовицький штурм від 08.10.1932.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 1.

12. Розкрадників колгоспного майна треба розглядати, як ворогів народу // Колгоспне життя № 44 від 07.11.1932.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 61.

13. Запис акта про смерть. Старобільський район, 1933 р.
Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Луганська область / В.В.Михайличенко, М.О. Борзенко, В.Л. Жигальцева. – Луганськ: Янтар, 2008 – c.11.

14. Запис акта про смерть вихованця дитбудинку. Старобільський район, 1933 р.
Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Луганська область / В.В.Михайличенко, М.О. Борзенко, В.Л. Жигальцева. – Луганськ: Янтар, 2008 - c.11.

15. Хроніки знищення. Місцева преса Луганщини 1932-33 років як свідок Голодомору // Газета територіальних громад Луганської області «Вісті Луганщини» Луганщина.ua. 22.11.2017 - № 38.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 22, арк. 248

16. Спротив геноциду. Книга-каталог виставки / Володимир Тиліщак, Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович та ін. Львів: Часопис, 2015. 80 с.
ISBN 978-966-2720-17-4

17. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл.
ISBN 978-617-7142-54-5

18. Пам’ять роду / Аліна Корбан, Наталка Позняк-Хоменко; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2020. 82 с., іл.

19. Банерна експозиція

Гордість і душа держави, її надія і оберіг – це захисники України

Боролись ми. Боролись наші предки.
Вже наших втрат неміряне число.
А знов свободу починай з абетки
А знову скріз те саме, що й було

Ліна Костенко

14 жовтня - день з багатою історією. Україна святкує не лише День захисників і захисниць, а й День українського козацтва та день заснування Української повстанської армії.
Незважаючи на те, що дата ця була обрана не даремно, мало хто знає про історичні витоки цього свята.
За легендою, під час облоги центру православ’я - Константинополя, мешканці міста у запеклій молитві звернулися до Богородиці з проханням про порятунок. Пресвята Богородиця відгукнулась на молитви вірян та вкрила їх своєю покровою, врятувавши від ворогів.
З того часу і до сьогодення це свято ототожнюється з ідеями захисту від агресора.
Свого розквіту це свято набуло за часів козацтва – Покрова Пресвятої Богородиці була одним із найголовніших свят. Під її покровом, мужні козаки не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії. З’явився навіть особливий тип ікони – «Козацька Покрова», на якій зображували козаків та їхніх старшин під розпростертим покровом Богородиці.
Українське військо 1917-1921 років зберігало козацькі військові традиції в назвах військових частин, структурі, прапорах, одностроях тощо.
Завдяки шанобливому ставленню наших предків до свята, у свідомості нашого народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга та мужність.
На долю нашої країни та народу завжди випадали важкі випробування. Історія та сучасність, доводить, що у вирішальні для держави моменти український народ завжди міг самоорганізовуватися та оперативно створити власне військо. Сьогодні, у боях з російськими окупантами, Збройні Сили України довели, що є найбоєздатнішою армією Європи. Щодня, щогодини, щохвилини, в тяжких умовах, кожний та кожна з них боронять наш спільний дім ціною власного життя та здоров’я. Всі ми вдячні їм за захист, за кожний світанок, за кожну мить нашого щастя!
З метою прославлення мужності і героїзму наших захисників, висвітлення військових традиції та з нагоди відзначення свята, Державний архів Луганської області підготував онлайн виставку за архівними документами та бібліотечним фондом. У День захисників та захисниць України ми вшановуємо сучасних захисників України та героїв різних епох нашої історії.
Вічна слава усім, хто воює за нашу свободу!

Документи Державного архіву Луганської області:

1. Війна кличе. Стань переможцем! Нотатки на полях російсько-української війни. Частина перша. Тернопіль: Джура, 2016. 152 с.
ББК 84(4Укр)6, Б 61, ISBN 978-966-185-142-8

2. УПА – відповідь нескореного народу. Книга-каталог виставки / Під заг. ред. В. В’ятровича; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ: К.І.С., 2017. 66 с., іл.
ISBN 978-617-684-202-6

3. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл.
ISBN 978-617-7142-54-5

4. 2014: початок російсько-української війни. Книга-каталог виставки / В. В’ятрович, В. Таліщак, Р. Кулик та ін.; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 40 с., іл.

5. Українське військо 1917–1921. Книга-каталог виставки / Є. Пінак, Я. Файзулін, М. Майоров та ін.; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 52 с., іл.

6. Распоряжение председателя Попаснянской районной госадминистрации от 27.12.1996 № 607 «О приобретении квартир для военнослужащих, уволенных в запас из Вооруженных сил».
Ф-94, оп. 2, спр. 17, арк. 227.

7. Распоряжение председателя Попаснянской районной госадминистрации от 27.12.1996 № 608 «О финансировании затрат по обеспечению жилья военнослужащих, уволенных в запас».
Ф-94, оп. 2, спр. 17, арк. 228

8. «Ми маємо знати історію від тих, хто дійсно це бачив» // Газета територіальних громад Луганської області «Вісник Луганщини» «Луганщина.UA» 14.02.2018 № 06 (72). с. 11.

9. Добірка фотодокументів збройної агресії росії проти України. Військові трофеї.

10. Документи, що увійшли до складу фондів особового походження архівних установ Луганської області в рамках проєкту «Пам’ятайте героїв АТО».

11. Меморіал героїв.

Світові чемпіони: конярство на Луганщині

В уяві пересічного українця, Луганщина – край степів та териконів. Попри цей хибний стереотип, Луганщина є однією з найбагатших на «цікавинки» областей. Так, саме тут розташований найстарший кінний завод не тільки України, але і на всій території колишньої Російської імперії – Деркульський кінний завод. Всього на території області чотири кінних заводи - Деркульський, Лимарівський, Новоолександрівський та Стрілецький. Перші три заводи розташовані на Біловодщині – що робить її єдиним в Україні районом, де розміщені відразу три державних кінних заводи.
Історія виникнення кінних заводів бере свій початок з Указу російської імператриці Катерини ІІ від 22 квітня 1765 року: «Высочайше повелеваем … ко дворцу Белгородские провинции Валуевского уезда местности, а именно: Беловодскую, Евсугскую и Марковскую слободы … с землёю и со своими угодьями отдать в ведомство Конюшенной Канцелярии, которая по принятию имеет их приписать к конюшенным волостям». З того часу і до сьогодення на території Луганщини вирощували чистокровні верхові породи та українську верхову породу.
На території Деркульского кінного заводу знаходиться комплекс пам’яток архітектури та містобудування XVIII-XIX століть. Серед них є пам’ятники унікальні, що не мають аналогів в світі: центральна тренерська стайня - кінець XVIII - початок XIX століть, тренувальний (Японський) манеж - 1897 року, адміністративна будівля (контора) - 1828 року, паркова зона зі ставком - XIX століття. З 2010 року весь комплекс кінного заводу офіційно став пам’яткою національного значення.
Згодом, для задоволення потреб в конях були відкриті Стрілецький, Новоолександрівський та Лимарівський кінні заводи. Споруди останнього, як і Деркульського, віднесено до пам’яток національного значення: весь комплекс споруд від центральної стайні та лазарету до стайні молодняку та будинку дирекції збудовані у XIX столітті.
Протягом всієї своєї історії кінні заводи Луганщини зробили значний внесок у розвиток вітчизняного племінного конярства та покращення якості коней. Коні, вирощені у Луганських кінних заводах, неодноразово здобували славу на вітчизняних та світових іподромах, а також в змаганнях з кінного спорту. Вирощених на заводах Луганщини коней із задоволенням купують і кіннозаводчики, і спортсмени, і шанувальники кінного спорту не лише з України, а й з багатьох країн світу. В усьому світі сьогодні набереться чимало розкішних племінних коней родом із України. Нажаль, їх власники не завжди знають про українське походження своїх улюбленців.
Сьогодні, через військові дії росії проти України кінний спорт на Луганщині поставлено на паузу. Віримо, що вже незабаром ми всі зможемо насолодитись неймовірною красою наших чемпіонів під мирним українським небом Луганщини.
З нагоди відзначення 255-річчя Деркульського та 200-річчя Лимарівського кінних заводів Державний архів Луганської області підготував документальну виставку онлайн, метою якої є гідне відзначення ювілею та покращення іміджу Луганської області. На виставці представлені рідкісні фотографії та документи, які висвітлюють діяльність кінних заводів.

Документи Державного архіву Луганської області:

1. Селище Деркульського кінного заводу №63. Кінець XIX ст.

2. Макет комплексу Деркульского кінного заводу №63 у формі «Е ІІ» (Екатерина ІІ).

3. Манеж Деркульського кінного заводу №63. XIX століття.

4. Внутрішній вигляд манежу Деркульського кінного заводу №63. Сучасний стан.

5. План внутрішньогосподарського землеустрою Деркульського кінного заводу №63. 1947 рік.

6. Деркульський кінний завод №63. Сучасний вид з верху.

7. Старші каретники Деркульського кінного заводу №63. 1890 рік.

8. Кінь Гаммурабі (Гальті Мор-Гальциона) із жокеєм Стефаном Михальчиком. Деркульський кінний завод №63. 1906 рік.

9. Кінь Задорний. Деркульський кінний завод №63.

10. Племінні породи коней Деркульського кінного заводу №63.

11. Нагороди Деркульського кінного заводу №63.

12. Лимарівський державний кінний завод №61. Кінець XIX століття.

13. Особовий склад Лимарівського кінного заводу №61. 1907 рік.

14. Пояснювальна записка до річного звіту Деркульського кінного заводу №63 за 1973 рік.
Р-148, оп. 1, спр. 155, арк. 40-44

15. Перелік робітників, яким присвоєно звання «Майстер тваринництва» за 1974 рік. Деркульський кінний завод №63.
Р-148, оп. 1, спр. 157, арк. 25

16. Перелік робітників та службовців Лимарівського кінного заводу № 61, представлених до нагородження медаллю «За доблесну працю в роки Великої вітчизняної війни 1941-1945 роки».
Р-152, оп. 1, спр. 1, арк. 1-2 зв.

17. Ґрунтова карта відділу № 1 Лимарівського кінного заводу № 61.
Р-152, оп. 1, спр. 19, арк. 1

Обірвав свинець твої літа

Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!

Ліна Костенко

29 серпня 2014 року, під час забезпечення «зеленого коридору» в районі Іловайська для виходу з оточення українських військовослужбовців, по них, а також по автомобілю із символом «Червоного Хреста», було здійснено інтенсивні обстріли російськими окупантами. Ці дії були кваліфіковані воєнним злочином, адже віроломне вбивство в умовах збройного конфлікту порушує статтю 37 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року, що забороняє «вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства. Віроломством вважаються дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника».
На згадку про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію та вшановуючи пам’ять військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину встановлено День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Символом цього дня є квітка соняшника, адже у серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато наших воїнів.
24 лютого настав новий етап боротьби нашого народу за наше існування. На боротьбу з повномасштабною навалою окупантів постала вся Україна. Кожний і кожна з них щоденно виборюють вільне майбутнє для нас власною кров’ю, власним життям…
Державний архів Луганської області підготував документальну виставку з метою увічнення пам’яті про тих, хто поклав життя за вільну і незалежну Україну. В глибокій повазі схиляємо голови перед мужністю та самовідданістю наших захисників. Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за нас за кожного, за кожну, за Україну!

Документи Державного архіву Луганської області:

1. Книга пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України (Книга ІІ: Автономна Республіка Крим, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська і Львівські області та місто Київ).
Національний військово-історичний музей України. К.: ЛАТ & К, 2017. 448 с., іл.
ББК 63.3(4УКР), К53, ISBN 978-617-7061-56-3

2. Розстріляний на Донбасі «за ізмєну Росії» / Олександр Скрипник. Київ: Ярославів Вал, 2017, 244 с.

3. 2014: початок російсько-української війни / Р. Кулик, М. Майоров; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 46 с., іл.

4. Пам’ять онлайн: цікаво, доступно, достовірно. Каталог проектів / упоряд. Н. Позняк-Хоменко, О. Полтавець; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ. 2019. 132 с., іл.
ISBN 978-617-7142-54-5

5. Герои не умирают. Солдат Бакланова, или просто «Леська»// Луганщина UA. 2018 р.
Газетний фонд

6. Документи, що увійшли до складу фондів особового походження архівних установ Луганської області в рамках проєкту «Пам’ятайте героїв АТО».

7. Добірка фотодокументів збройної агресії росії проти України.

Якщо у свободи є ім’я, то це ім’я — Україна!

Україно моя! Пресвята й неподільна,
Якби ворог не мріяв тебе розділить!
Ти земля дана Богом нам, рідна і вільна!
І тобі, Україно, єдиною жить!
Ми ніколи тебе не дамо на поталу,
Будем мужньо і сміло свій край боронить.
Навіть діти сьогодні дорослими стали.
Ми у рабстві ніколи не будемо жить!

Н. Красоткіна

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла одне з найважливіших рішень для долі українського народу – ухвалила Акт незалежності України, який 1 грудня 1991 року був підтверджений народом на Всеукраїнському референдумі. Після проголошення незалежності, група народних депутатів внесла український прапор до сесійної зали Верховної Ради, а вже 4 вересня 1991 року над Верховною Радою замайорів синьо-жовтий стяг. На згадку про ці події, а також вшановуючи державну символіку України було встановлено свято День Державного Прапора України, який ми щорічно відзначаємо 23 серпня.
Від дня проголошення Акту незалежності України минуло більше 30 років. З історичної точки зору це не так вже й багато, але, разом із тим, не можна недооцінювати цю подію.
Від Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Української козацької держави до Української Народної Республіки, Української Держави, Карпатської України та сучасної України - історія України - це суцільний шлях до Незалежності, шлях, на якому кожна подія - це крок до мрії, який скроплений кров’ю мільйонів наших пращурів. За роки незалежності зроблено чимало для того, щоб стати на шлях до нашого спільного демократичного європейського майбутнього. Ми отримали безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом, розпочато співробітництво в окремих секторах, починаючи безпекою та обороною і закінчуючи енергетикою та фінансам. І, нарешті, Україна отримали статус кандидатів на членство у ЄС. Все це доводить що наш шлях до Євроінтеграції є невідворотнім.
Минулого року ми відзначили 30-ту річницю нашої Незалежності, а вже цього року знов вимушені відстоювати своє право не тільки бути вільними, а і право на своє існування. Ми продемонструвала світу, що здатна не тільки утверджувати демократичні цінності, а і захищати свободу – як власну, так і решти Європи, стримуючи агресію окупанта. Всі ми, від українських військових, які протистоять зухвалій російській навалі, до партизанського руху на окупованих територіях, що не дає окупантам і коллаборантам почувати себе у безпеці, наближаємо нас до Перемоги.
З нагоди відзначення Дня незалежності України, Державний архів Луганської області підготував документальну виставку за архівними документами. Розпорядчі документи, бюлетені для голосування, статті – все це всебічно висвітлює події періоду незалежності України.
Доповненням стане добірка фотодокументів мужнього супротиву величного народу російській агресії.

Документи Державного архіву та архівних установ Луганської області:

1. «Акт провозглашения независимости Украины» // Наша газета. 28.08.1991 № 223, арк. 2.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

2. «Звернення до громадян України всіх національностей» // Наша газета. 1991 рік № 168-169, арк. 2.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

3. «Об образовании областной временной комиссии по вопросам Всеукраинского референдума» // Наша газета. 1991 рік № 224-225, арк. 1.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

4. «Звернення учасників форуму до народу Луганщини» // Наша газета. 15.09.1991 № 226, арк. 4.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

5. «Бюлетень для голосування на Всеукраїнському референдумі» // Наша газета, 1991 рік № 229-230.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

6. «Національна символіка та гімн в українському письменстві» // Наша газета. 1991 рік № 178-179.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

7. «Завтра – День независимости Украины» // Луганская правда. 1996. № 96-97, арк. 1.
Газетний фонд, оп.1, спр. 2545 а

8. «Україна за роки незалежності» // Урядовий кур’єр. 22.08.1998 № 161-162 (1345-1346), арк.1.
Газетний фонд, оп.1, спр. 5

9. Розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 11.10.2000 № 549 «Про заходи щодо підготовки та святкування 10-ої річниці незалежності України».
Р-36, оп. 1, спр. 130, арк. 75

10. Розпорядження голови Новоайдарської районної державної адміністрації від 08.08.2001 № 225 «Про фінансове забезпечення проведення заходів, присвячених святкуванню 10-ої річниці незалежності України».
Ф-211, по. 1, спр. 166, арк. 9, 10

11. Рішення виконавчого комітету Щастинської міської ради від 15.08.2006 № 96 «Про затвердження плану заходів, присвячених до 15-ї річниці Незалежності України».
Ф-1, оп. 1, спр. 35, арк. 5, 6

12. Луганщина зустрічає свято музикою // Урядовий кур’єр. 2019 р. № 161 (6524).
Газетний фонд, оп.1, спр. 31, арк. 205зв.

13. «Трансформація державотворчої ідеї» // Слово Просвіти. 2019 рік № 34 (1034).
Газетний фонд, оп.1, спр. 27, арк. 10

14. «Україна між минулим і майбутнім» // Урядовий кур’єр. 2019 рік № 161 (6524), арк. 206 зв., 207.
Газетний фонд, оп.1, спр. 31

15. Добірка фотодокументів супротиву російській агресії.

Від феодалізму до демократії – тривалий шлях довжиною у тисячоліття

…В цім краю віковічна дідів наших слава,
І прадавній великий козацький наш рід….
…Україно моя! Пресвята й неподільна,
Якби ворог не мріяв тебе розділить!
Ти земля дана Богом нам, рідна і вільна!
І тобі, Україно, єдиною жить!
Ми ніколи тебе не дамо на поталу,
Будем мужньо і сміло свій край боронить.
Навіть діти сьогодні дорослими стали.
Ми у рабстві ніколи не будемо жить!

Н. Красоткіна

Історія Української державності сягає своїм корінням часів утворення та становлення Київської Русі та її розквіту за часів князя Київського Володимира Великого - державотворця, який прийняттям у 988 році Християнства засвідчив цивілізаційний вибір Київської Руси, спадкоємцями якої є, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава, Карпатська Україна та сучасна Україна.
Виникнення Київської Русі, з центром у Києві, було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов’ян. Київська Русь залишила яскравий слід у світовій історії, прискорила економічний, політичний і культурний розвиток східних слов’ян і зробила їх рівноправними учасниками політичного життя Європи. Україна успадкувала від неї тризуб, що став державним гербом нашої держави, Київ – столицю, політичний і культурний центр українських земель, гривню – назву грошової одиниці і саму назву «Україна», що вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1187 році.
Її наступником стало Галицько-Волинське князівство від якого ми отримали синьо-жовті барви національного прапора, що походять від його кольорової гами герба.
У XVI столітті, внаслідок Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, виникла незалежна українська держава. Її традиції лягли в основу державного демократичного ладу нашої держави, а Конституція Пилипа Орлика 1710 року стала однією із перших європейських конституцій нового часу.
Важливий історичний період формування української державності - це боротьба за державність України. У ХХ ст. під час Української революції, на уламках Російської імперії, постає нова Українська держава. З 1917 року по 1921 рік вона невпинно доводила всьому світу що існування української нації – це не міф.
З проголошенням незалежності, український народ докладав максимальних зусиль для розбудови демократичної, суверенної та незалежної України.
Україна – це держава із тисячолітньою історією та багатою культурною спадщиною. Тому тези, що «Ленін створив Україну» є лише пропагандистською маніпуляцією. Говорити, ніби він щось зробив для України, крім того, що її завоював, не варто.
Сьогодні, Україна демонструє світу, що здатна утверджувати демократичні цінності та захищати свободу – як власну, так і решти Європи, стримуючи агресію терористичної росії.
З нагоди відзначення понад тисячолітньої історії українського державотворення та вшановуючи пам’ять борців за державність та незалежність України, Державний архів Луганської області підготував документальну виставку за архівними документами.

Документи Державного архіву та архівних установ Луганської області:

1. Клірова відомість щодо церков.
Ф-45, оп. 1, спр. 1, арк. 1, 1 зв., 2, 2 зв.

2. Устав православного релігійного товариства.
Р-1281, оп. 1, спр. 3, арк. 5, 5 зв, 6, 6 зв.

4. Сталь у степу. Погляд з України: історичні нариси / В. Лазебник. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2017. 240 с.: іл.: фот. – укр. та фр. мовами
ISBN 978-966-348-411-2

5. 100 років боротьби. Українська революція 1917-1921 роки / В. В’ятрович, Я. Файзулін, В. Яременко та ін. – Київ, 2017. - 44 с. іл.
Бібліотечний фонд, № 93

6. Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку з Західноукраїнською Народною республікою. 22 січня 1919.
ЦДАВО України, Ф-1429, оп. 1, спр. 5, арк. 5

7. Список старшин Штабу 7-ої бригади 3-ої Залізної дивізії, що знаходяться в таборі для інтернованих у м. Каліші. 25 травня 1921.
ЦДАВО України. Ф-1075, оп. 2, спр. 653, арк. 62, 62 зв.

8. Фотокартка Павла Гречишкина. [1922-1923 рр.].
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 1

9. Посвідчення Павла Гречишкина, видане Міністром ісповідань Української Народної Республіки І. Огієнком про засвідчення особи. 29 березня 1922.
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 9

10. Копія посвідчення Павла Гречишкина, видане Міністерством ісповідань УНР про засвідчення особи. 29 березня 1922.
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 10

11. Автобіографія Павла Гречишкина. 20 квітня 1922.
ЦДАВО України. Ф-3795, оп. 1, спр. 940, арк. 8

12. Автобіографія Микити Шаповала.
ЦДАВО України. Ф-3563, оп. 1, спр. 118, арк. 107, 112, 128, 130, 131, 133

13. Листок полеглого бійця Скубка Степана Івановича.
ЦДАВО України. Ф-4018, оп. 1, спр. 68, арк. 118

14. 100 років протистоянь // Газета територіальних громад Луганської області «Вісті Луганщини» Луганщина.ua. 24.10.2018 - № 41.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 25, арк. 236 зв.

15. До 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років / Т. Коваленко, М. Мартиненко. – Старобільськ, 2017. - 42 с. іл.
Бібліотечний фонд, № 39

16. «Акт провозглашения независимости Украины» // Наша газета. 28.08.1991 № 223, арк. 2.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

17. «Національна символіка та гімн в українському письменстві» // Наша газета. 1991 рік № 178-179.
Газетний фонд, оп.1, том 2, спр. 2522

18. «Трансформація державотворчої ідеї» // Слово Просвіти. 2019 рік № 34 (1034), арк. 10.
Газетний фонд, оп.1, спр. 27

19. «Україна між минулим і майбутнім» // Урядовий кур’єр. 2019 рік № 161 (6524), арк. 206 зв., 207.
Газетний фонд, оп.1, спр. 31

20. Постери до Дня Української Державності. Міністерство культури та інформаційної політики.

Конституція – основа державності

28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після 24 годин безперервної роботи, Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України.
Українська Конституція пройшла складний шлях становлення і розвитку, фундаментально закріпила нашу незалежність, навіки закарбувала волю українського народу жити у власній суверенній, соборній державі. І до нині в ній живе дух, закладений попередніми поколіннями державотворців.
Основний Закон закріпив прагнення України розбудовувати незалежну і демократичну державу, що стало точкою відліку нової епохи в нашій історії.
Конституція України була загалом позитивно оцінена й міжнародною спільнотою, адже вона декларувала загальнолюдські, загальноєвропейські принципи.
Через 26 років після прийняття Конституції України, росія, без оголошення війни, підступно та нахабно напала на нашу державу. Прикриваючись «спецоперацією» та «денацифікацією» вона окупувала території суверенної України та щоденно вбиває сотні українців, тим самим порушуючи всі міжнародні договори та права людей.
Виникає риторичне питання: хто в цій історії справжня жертва? Авжеж ніяк не росія, яка погрожує «забрати в українців Конституцію» та «спалити її на Хрещатику разом із ними». Їх погрози вкотре доводять всім, що росія, за своєю суттю, є державою-терористом, яка вчиняє геноцид у центрі цивілізаційного світу…
На цьому фоні, 23 червня лідери Європейського Союзу зустрілись в Брюсселі щоб офіційно надати Україні статус кандидата на членство в ЄС. Стає очевидним, що майбутнє нашої держави в ЄС і прірва між нами та країною-агресором стає все більше.
З нагоди відзначення державного свята, Дня Конституції України, за документами Державного архіву та архівних установ області підготовлена документальна виставка онлайн, яка відображає основні кроки становлення українського конституційного процесу: обговорення проєкту основного закону, історичну мить прийняття Конституції, урочисте святкування першої річниці тощо. Ознайомившись з експозицією виставки, можна усвідомити важливість існування Основного Закону України, особливо в цей непростий для нашої Батьківщини час.

Документи Державного архіву та архівних установ Луганської області:

1. Рішення тринадцятої сесії двадцять першого скликання Станично-Луганської районної ради народних депутатів від 29.09.1992 «Щодо проєкту нової Конституції України».
Р-39, оп. 1, спр. 2, арк. 18 - 35

2. Решение Станично-Луганского поселкового совета народных депутатов 5-й сессии 22-го созыва от 16.04.1996 «Об обсуждении проекта Конституции Украины утвержденного решением Конституционной комиссией 11 марта 1996 года».
Р-35, оп. 1, спр. 522, арк. 17

3. Решение Ольховского сельского совета Народных депутатов от 16.04.1996 «Об обсуждении проекта Конституции Украины».
Р-42, оп. 1, спр. 387, арк. 7

4. Решение исполнительного комитета Камышненского сельского совета народных депутатов от 26.03.1996 № 15 «Об обсуждении проекта Конституции Украины».
Р-46, оп. 1, спр. 15, арк. 28

5. Распоряжение председателя Станично-Луганской государственной администрации от 28.05.1997 № 204 «О праздновании первой годовщины Конституции Украины».
Р-36, оп. 1, спр. 761, арк. 87

6. «Нова Конституція України: «проти» і «за»» // Вісник Старобільщини. 08 червня 1996 рік. № 49 (11103).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 118 зв., 119 зв.

7. «Конституцію України – прийнято!» // Вісник Старобільщини. 03 липня 1996 рік. № 56 (11110).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 104-104 зв.

8. «Конституція України» // Вісник Старобільщини. 31 липня 1996 рік. № 64-65 (11118-11119).
Р-317, оп. 2, спр. 49, арк. 86 - 89 зв.

9. День Конституції України // Урядовий кур’єр. 27 липня 1998 рік. № 121-122 (1305-1306).
Газетний фонд, оп. 1, спр. 5

10. «Основний закон нашого життя» // Вісник Старобільщини. 27 червня 2001 р. № 50 (11632).
Р-317, оп. 2, спр. 54, арк. 100

11. 12 лет назад, 28 июня 1996 года, Верховная Рада Украины приняла новую Конституцию Украины – первую Конституцию независимого украинского государства // Северодонецкие вести. 27 липня 2008 рік. арк. 8.
Газетний фонд, оп. 1, спр. 3

12. Культурний десант до прифронтової зони об’єднує // «Голос України». 2016 рік. № 112 (6366).
Газетний фонд, оп.1, спр. 7, арк. 61

13. Поворотна мить історії нашої країни // «Голос України». 25 червня 2016 рік. № 117 (6371), стор. 1, 12.
Газетний фонд, оп.1, спр. 7, арк. 13

14. Сторіччя боротьби за право на самовизначення // «Голос України». 25 червня 2016 рік. № 117 (6371), стор. 8.
Газетний фонд, оп.1, спр. 7, арк. 16 зв.

15. Конституція: пишатися й виконувати // «Урядовий кур’єр». 30 червня 2017 рік. № 120 (5740), стор. 2.
Газетний фонд, оп.1, спр. 6, арк. 1 зв.

Архівний відділ Сватівської райдержадміністрації:

1. Решение Верхнедуванского сельского Совета народных депутатов от 10.04.1996 «О проекте Конституции Украины».
Ф-207 оп. 1, спр. 16, арк. 4

2. Рішення Коломийчиської сільської Ради народних депутатів від 19.04.1996 «Про обговорення проекту Конституції України».
Ф-66, оп. 1, спр. 443, арк. 2

3. Наказ завідуючого районним відділом освіти Сватівської районної державної адміністрації від 10.09.1996 № 37-в «Про вивчення учнями шкіл району Конституції України».
Ф-274, оп. 2, спр. 343, арк. 69

Архівний відділ Старобільської райдержадміністрації:

1. Распоряжение председателя Старобельской районной государственной администрации от 12.04.1996 № 210 «О создании рабочей группы по разъяснению проекта Конституции Украины».
Ф-340, оп. 1, спр. 53

2. Распоряжение председателя Старобельской районной государственной администрации от 23.05.1996 № 301 «О группе по разъяснению проекта Конституции Украины».
Ф-340, оп. 1, спр. 55, арк. 64

Банерна експозиція Державної архівної служби України:

Наш дух ніколи не зламати

Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил.
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір – зариті у чорнозем,
Мільярди щасть – розвіяні у прах...

Василь Симоненко

5 серпня 1937 року за секретним наказом НКВС № 00447 набула чинності постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», якою розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства, увійшовши в історію як «Великий терор».
Радянський режим став для України найкривавішим періодом існування. Мільйони закатованих, розстріляних та засланих у табори. Намагаючись позбавити наш народ права на думку, нещадні жорна «Великого терору» пропустили крізь себе мільйони людей – селян і робітників, учителів і священників, науковців і письменників. Терор торкався безмежної кількості родин, які не мали відношення до політики, змусивши їх жити в атмосфері страху, наклепів та насильства.
Точна кількість жертв й досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування. На Луганщині близько 30 тис. мешканців стали жертвами радянського свавілля. Найбільших репресій зазнали робітники – 12088, колгоспники – 5183, селяни-одноосібники – 2985, військовослужбовці – 1841 та інтелігенція – 1225. Радянська влада намагалася приховати сліди злочинів – місця поховань ставали режимними об’єктами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Лише у 1991 році Верховна рада Української РСР прийняла закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» і стала першою республікою СРСР, яка почала відновлювати права репресованих, розпочавши процес розсекречення злочинів Сталінського режиму.
Архівістами Луганщини була проведена робота з розшуку документальних підтверджень репресій на Луганщині. Результати їх досліджень увійшли до науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією. Луганська область», яка покликана відновити історичну справедливість та ґрунтовно висвітлити трагічні події в історії Луганщини.
Нажаль, хід історії не можливо змінити а її уроки засвоюються не всіма. Через 85 років нова репресивна машина постукала до наших дверей. Намагаючись відібрати в нас прагнення до свободи, рівності та жаги до незалежності, прикриваючись поняттями «денацифікації» та «демілітаризації», окупанти знищують наші сім’ї, будинки, міста. Країною-окупантом примусово вивезено понад 700 тисяч наших громадян, з них понад 130 тисяч дітей. Щодня на її територію вивозять близько 20 тисяч людей.
З метою відновлення історичної справедливості, засудження злочинів комуністичного тоталітарного режиму, а також привернення уваги сучасного покоління, насамперед молоді, до трагічних подій минулого Державним архівом та архівними установами області підготовлена документальна виставка онлайн.
Ми схиляємо голови на знак пам’яті про всіх тих, хто загинув або постраждав в Україні під час політичних репресій комуністичного режиму.

Документи Державного архіву та архівних установ Луганської області:

1. Інформація кандидата в партію Рубана про односельців у 1928 році.
П-4, оп. 1, спр. 351, арк. 2

2. Постанова партколегії КП (б) України від 28 грудня 1928 року щодо результатів вивчення колишніх членів партії.
П-4, оп. 1, спр. 351, арк. 30

3. Доклад Луганського окружного відділу державного політичного управління щодо політичних настроїв робочих в окрузі 1930 рік.
П-34, оп. 1, спр. 49, арк. 28-35

4. Лист шахтного управляючого М.К Храмова до керуючого Кадіївським об’єднанням рудоуправлінням В.С. Рибіна 1930 рік.
П-34, оп. 1, спр. 48, арк. 2, 3

5. Протокол № 20 від 1 квітня 1936 року щодо надання поруки засудженому за контрреволюційні діяння.
П-5, оп. 1, спр. 566, арк. 66

6. Довідки, інформації обкому КП (б) України щодо політичних настроїв мешканців Ворошиловграда від 20 жовтня 1945 рік.
П-179, оп. 3, спр. 307, арк. 4, 5, 8,9

7. Інформаційна записка щодо церковників і сектантів. 23 жовтня 1945 рік.
П-179, оп. 3, спр. 307, арк. 16-20

8. Довідка Луганського обласного суду від 04.09.1962 р. № 21/с.
P-159, оп. 1, спр. 803, арк. 2

9. Довідка військового трибуналу Краснознаменного Київського військового округу 1970 року.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 59

10. Довідка прокуратури Ворошиловградської області від 26.07.1989 р. № 13.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 44

11. Рішення виконавчого комітету Станично-Луганської районної ради народних депутатів від 18.04.1989 р. № 146 «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, що мали місце в період 30-40 і початку 50-років».
P-39, оп. 1, спр. 1006, арк. 68, 69

12. Довідка Ворошиловградського обласного суду від 21.11.1989 р. та довідка прокуратури Ворошиловградської області від 16.10.1989 р.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 110

13. Довідка прокуратури Якутської АРСР від 23.01.1990 р.
P-159, оп. 1, спр. 801, арк. 89

14. Довідка про реабілітацію Верховного Суду УРСР від 25.12.1991 р.
P-159, оп. 1, спр. 790, арк. 19

15. Рішення комісії по встановленню прав реабілітованих Кремінської районної ради народних депутатів від 19.03.1992 г.
P-159, оп. 1, спр. 789, арк. 45, 48

16. Довідка Міністерства внутрішніх справ Казахської РСР від 04.1992 р. та довідка прокуратури Луганської області від 10.10.1991 р.
P-159, оп. 1, спр. 802, арк. 178

17. Довідка про реабілітацію прокуратури Луганської області від 29.09.1992 р.
P-159, оп 1, спр. 802, арк 103

18. Довідка про реабілітацію комісії по встановленню прав реабілітованих Кремінської районної ради народних депутатів Луганської області від 22.01.1993 р.
P-159, оп. 1, спр. 801, арк. 33

19. Лист комісії по встановленню прав реабілітованих Кремінської районної ради народних депутатів Луганської області секретарю комісії Кремінської районної ради народних депутатів від 18.05.1993 р. та довідка прокуратури Луганської області.
P-159, оп. 1, спр. 802, арк. 77

Війною палала рідна земля

І то для них таки й була наука,
коли — у всього світу на виду, —
немов у жорнах, дужі наші руки
перемололи варварську орду.

Василь Симоненко

8 та 9 травня в Україні, як і в усьому світі, відзначають Дні пам’яті і примиренням та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як данину пам’яті найбільшого військового конфлікту в історії людства.
Щонайменше 7 мільйонів українців брали участь стали на захист своєї землі. Кожний другий з них загинув, а кожний другий із тих, хто вижив, повернувся інвалідом. Наша країна зазнала найбільших втрат внаслідок війни.
Гірку чашу болю і страждань сповна довелося випити українському народові. Великою ціною дісталася нам перемога: Україна втратила за роки війни мільйони своїх синів і дочок. Небачену стійкість і мужність виявили мешканці Луганщини виборюючи перемогу в Другій світовій війні.
Довгих 212 днів, з 17 липня 1942 року по 14 люте 1943 рік Луганська земля перебувала під німецькою окупацією. Близько 100 тис. замордовано та страчено, понад 70 тис. насильно вивезено до Німеччини на каторжні роботи. Звільнення Луганщини заклало підґрунтя до подальшого визволення України від загарбників.
Саме завдяки мужності та стійкості Українських військових, які складали переважну більшість у піхотних частинах і з’єднаннях 1–4 Українських фронтів, вдалось зупинити найкривавішу війну.
З часу закінчення Другої світової війни російська пропаганда намагалася усілякими силами маніпулювала, підмінувала факти та намагалася стерти з історії подвиг Українського народу та підміни. Проте історичні факти це не те, з чим можна безкарно маніпулювати, адже, як відомо, історія циклічна і факти, навіть якщо їх сховати на довгі роки за грифом «СЕКРЕТНО», все одно стануть загальновідомими.
«По радіо чути незвичні слова «Повітряна тривога! Повітряна тривога». Перший день війни. Чорними круками над Києвом летять ворожі машини. Б’ють зенітки. Бряжчать шиби вікон. Плачуть перелякані діти, і не менш перелякані матері, пригортаючи їх до себе, біжать у сховища. Війна. Бурею ввірвалася вона в наше життя. Летять «Юнкерси» низько, нахабно. Чути вибухи перших бомб. В небо звивається чорний густий дим…» згадує у статті «У Києві» Анатолій Шиян. Минаючи десятиліття ці слова стають для нас вже зрозумілими, неначе їх написали тільки сьогодні. Київ, Чернігів, Миколаїв, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Краматорск, Маріуполь – мешканці цих та багатьох інших міст стикнулися з нелюдською жорстокість російських військ. Ті, хто позиціонував себе як переможців над фашизмом у XXI столітті перетворились на самих фашистів.
У 1943 році саме з Луганщини розпочалось звільнення України від окупантів і саме ми вже дев’ятий рік стримуємо навалу агресора та захищаємо всю нашу Батьківщину. Сєвєродонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Попасна, Кремінна, Гірське – саме так наразі звучать слова «міць» та «залізна витримка». Ці населені пункти невпинно тримають оборону сходу нашої держави та показують всьому світу міць Збройних сил України.
Міста-герої України - Волноваха, Гостомель, Маріуполь, Харків, Херсон, Чернігів проявили масовий героїзм та стійкість при відсічі окупантів.
Події сьогодення вкотре запевнюють весь світ, що саме Український народ зупинить кровопролиття. Як і майже 80 років тому нашим збройним силам доводиться давати міцну відсіч окупантам, і як майже 80 років тому, ми знову переможемо, адже «Карфаген має бути зруйнований».
Висловлюючи щиру подяку Українським ветеранам, які ціною свого життя, захистили людство від нацизму та вшановуючи їх подвиг, Державним архівом та архівними установами області підготовлена документальна виставка онлайн.

Документи Державного архіву та архівних установ Луганської області:

1. Зведення інформбюро.
Р-276, оп. 1, спр. 3, арк. 13 зв.

2. Зведення інформбюро.
Р-276, оп. 1, спр. 3, арк. 17 зв.

3. Зведення інформбюро.
Р-287, оп. 1, спр. 247, арк. 71 зв.

4. Зведення інформбюро.
Р-276, оп. 1, спр. 8, арк. 3 зв.

5. Заявление в Мостовский РАЙОНО от семьи военнослужащего от 20 ноября 1944 г.
Р-287, оп. 1, спр. 42, арк. 11

6. Талон на хлеб за февраль 1945 г.
Р-276, оп. 1, спр. 4, арк. 15 зв.

7. Газетная статья «Из воспоминаний Евсюковой Антонины, освобожденной из лагеря смерти».
Р-276, оп. 1, спр. 7, арк. 3 зв.

8. Информационное письмо председателю Гайдуковского сельсовета.
Р-287, оп. 1, спр. 1, арк. 17

9. Газетна стаття «У Києві».
Р-287, оп. 1, спр. 41, арк. 39 зв.

10. Газетна стаття «Ми радіємо».
Р-287, оп. 1, спр. 41, арк. 43 зв.

11. Танковий десант на бойовій операції.
П-7118, оп. 1, спр. 568

12. Німецькі солдати здаються в полон.
П- 7118, оп.1, спр.571

13. На Красній площі м. Луганська в перший день визволення.
П- 7118, оп. 1, спр. 583

14. Список рабочих, прибывших из Германии в индивидуальном порядке.
Р-266, оп. 1, спр. 5, арк. 75

15. Виписка із протоколу №10 засідання виконкому Містківської Районної Ради депутатів трудящих від 15 травня 1945 р.
Р-287, оп. 1, спр. 1, арк. 19, 19 зв.

16. Заява до Містківського РВНО від 14 січня 1946 р.
Р-287, оп. 1, спр. 42, арк. 67

Архівний відділ Рубіжанської міської ради:

1. Довідка виконкому Рубіжанської міської ради депутатів трудящих про примусово вивезених- жителів з м. Рубіжне до Німеччини.
Ф-262, оп. 1, спр.1, арк.14

2. Повідомлення жителя м. Рубіжне Касаленка про зрадників.
Ф-262, оп. 1, спр.1, арк. 23, 23 зв., 24, 24 зв.

Архівний відділ Сватівської районної державної адміністрації:

1. Жінка і війна – поняття несумісні… // Редакція видання Сватівської міської ради «Голос громади» 07 травня 2004 року №19 (87).
Газетний фонд № 389, оп. 2, спр. 1, арк. 99 зв.

2. Скільки людей – стільки і доль // Редакція видання Сватівської міської ради «Голос громади» 07 травня 2004 року №19 (87).
Газетний фонд № 389, оп. 2, спр. 1, арк. 99 зв.

3. А на війні – як на війні //Редакція видання Сватівської міської ради «Голос громади» 07 травня 2004 року №19 (87).
Газетний фонд № 389, оп. 2, спр. 1, арк. 99 зв.

4. Солдатська берегиня // Редакція видання Сватівської міської ради «Голос громади» 07 травня 2004 року №19 (87).
Газетний фонд № 389, оп. 2, спр. 1, арк. 99 зв., 101

5. Рятувати поранених бійців було нашим прямим обов’язком // Редакція видання Сватівської міської ради «Голос громади» 07 травня 2004 року №19 (87).
Газетний фонд № 389, оп. 2, спр. 1, арк. 101

6. Їм вічно жити в пам’яті сватівчан // Редакція видання Сватівської міської ради «Голос громади» 02 травня 2003 року №18 (34).
Газетний фонд № 389, оп. 2, спр. 1, арк. 93

7. Спогади танкіста // Редакція видання Сватівської міської ради «Голос громади» 02 травня 2003 року №18 (34).
Газетний фонд № 389, оп. 2, спр. 1, арк. 93 зв.

Архівний відділ Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації:

1. Сведения о гражданах, прибывших из Германии по поссовету Лисхимстрой.
Р-2, оп. 1, спр. 5, арк. 5, рукопис

Довгий слід трагедії

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року потужні вибухи зруйнували четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Ця жахлива подія була класифікована за міжнародною шкалою ядерних інцидентів, як аварія сьомого, найвищого рівня тяжкості та увійшла в історію як «Чорнобильська катастрофа».
«Мирний атом» виявився смертоносною зброєю. Але комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати та замовчувало про масштаби світової трагедії. Першу офіційну інформацію про техногенну катастрофу на ЧАЕС уряд оприлюднив лише 29 квітня 1986 року, тобто через 3 дні після катастрофи.
Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Впливу радіації зазнали десятки тисяч гектарів лісів, радіоактивного забруднення зазнали річки Прип’ять, Десна і частково Дніпро.
Радіоактивного ураження на той час зазнало майже 600 тисяч осіб, а також майже 5 мільйонів гектарів землі, які на сьогодні становлять 30-ти кілометрову зону відчуження.
Здавалося б, аварія на Чорнобильській АЕС повинна була надати важливий урок усьому світу про необхідність дотримання режиму безпеки ядерної енергетики та жахливі наслідки їх порушення. Проте, влаштований склад боєприпасів біля четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, обстріли Запорізької АЕС російськими військами та ядерний шантаж вчергове доводять всьому цивілізованому світу що, нажаль, не всі винесли урок з цієї історії. І світ знову завмер у передчутті нової катастрофи…
Під час військової операції 03 квітня 2022 року ряд населених пунктів, у тому числі м. Прип’ять та Чорнобильська АЕС, знову перешли під контроль Збройним силам України.
До Дня пам’яті Чорнобильської трагедії Держархівом та архівними установами області підготовлена документальна виставка онлайн, метою якої є нагадати про наслідки загравання з «мирним атомом».
Доповненням виставки стануть матеріали надані громадськими організаціями Луганської області «Союз Чорнобиль України», книжкова експозиція Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, а також документи Луганського обласного краєзнавчого музею.